Доповідаючи на колегії Укрморрічфлоту про результати роботи пароплавства у минулому році і основні прогнозні показники фінансово-господарської діяльності на рік нинішній, в.о. голови правління – президента ВАТ «УДП» Вадим Сухоненко був змушений визнати, що пароплавство, м'яко кажучи, далі йде на дно і примножує збитки. Так, фінпланом на 2008 рік було передбачено одержання 8,8 млн грн прибутку, однак очікуваний результат склав 62 млн грн збитку! Хоча за всіма параметрами тут могли домогтися прибутків. Саме на це була спрямована торішня програма. Та програма, яку після свого затвердження розпочав активно реалізовувати призначений навесні минулого року президентом ВАТ Євген Самошин. І згорнута після його вимушеної відставки фактично на вимогу Міністерства – так багато хто вважає у пароплавстві, насамперед люди досвідчені, які віддали пароплавству не один десяток років і не збираються миритися з розвалом. Серед них профспілкові, ветеранські організації, представник цього підприємства в Ізмаїльській міськраді – депутат, інспектор служби кадрів Віктор Коноваленко, – всі ті, хто, не залишаючись байдужим до долі рідного підприємства, підготував і надіслав на ім'я Голови Верховної Ради України Володимира Литвина звернення до народних депутатів України, озвучене нардепом Євгеном Царьковим з приводу знищення УДП.

Ми попросили Віктора Коноваленка прокоментувати звернення і дати свою характеристику тому, що відбувається.

– Згадаймо – УДП було засноване у 1944 році, одразу після визволення Придунав’я від німецько-фашистських загарбників. І тоді, у дуже тяжкий час, країна знайшла сили і можливості для того, щоб не лише заснувати компанію, але й одразу розпочати її розвиток, тому що керівники тієї пори, при всіх перегинах, були справді державними людьми, які думають про зміцнення економічної могутності країни.

На жаль, не ті нині часи, не ті нині правителі.

– А як справи зараз?

– На сьогодні флот працює за умов гострого дефіциту обігових коштів. Пароплавство змушене значну частину доходів спрямовувати на утримання застарілого флоту. Істотно гальмує процес управління основними фондами підприємства обмеження щодо списання та реалізації неліквідного майна, здійснення закупівель через тендери. Звичайно, триває зростання кредиторської заборгованості, несвоєчасно виплачується зарплата. Борг із зарплати перед колективом вже становить понад два місяці!

– Ви, звичайно, не мовчите?

– Зрозуміло, що ні. З 2007 року колектив ВАТ неодноразово звертався на адресу Прем'єр-міністра, до РНБОУ з проханням допомогти розв’язати ці питання. Але всі звертання, які переправлялися до Мінтрансзв’язку, там і осідали без відповіді.

Лише у 2008 році дозвіл на реалізацію застарілого майна було отримано, багато в чому завдяки зусиллям Євгена Самошина. Реалізація здійснювалася відповідно до затвердженого фінансовим планом підприємства на 2008 рік, планом заходів щодо стабілізації фінансового стану і розвитку ВАТ "УДП" на 2008 – 2009 роки. Було зроблено перші кроки щодо виконання поставленої мети: у червні 2008 року, знову ж, при Євгенові Самошину, відбулися перші торги, реалізовано майно, що не могло бути використане у виробничій діяльності пароплавства, отримано у вигляді доходу 16 млн гривень.

– Як у Києві сприйняли цей позитив?

– А в Києві цей позитив не сприйняли! Точніше, мабуть, через свою якщо не повну, то значну некомпетентність, почали перестраховуватися. У підсумку в серпні минулого року Київ призупинив дозвіл на реалізацію майна, що не лише перекреслило досягнутий раніше позитив, але і призвело до нових збитків, до браку обігових коштів, до виснаження джерела фінансування капітальних інвестицій на відновлення і модернізацію річкового вантажного і пасажирського флоту.

– Виходить парадоксальна ситуація – вищий керівний орган пароплавства найменше зацікавлений у розвитку пароплавства і сам же заганяє його в тупик?

– Скажу більше того – саме у цьому була закладена міна сповільненої дії, яка ще з осені минулого року почала загрожувати зривом річних контрактів на перевезення вантажів і пасажирів у нинішньому році, а також призводить до неможливості своєчасного погашення кредитів. І як Ви гадаєте, хто відповів за всі ці організаційні ляпи?

– Хто?

– Євген Самошин! Адже, як я гадаю, саме його потім звинуватили... у розвалі пароплавства, не більше і не менше, і буквально змусили написати заяву про звільнення! Так, під дією незаслуженої образи він написав її, а через добу – відмовився! Але це вже нічого не змінило! Підсумок – професіонал, не витримавши нервових перевантажень, опинився на лікарняному ліжку. І за це ми повинні "подякувати" тим самим працівникам Департаменту морського і річкового транспорту Володимиру Работнєву і Володимиру Бадагову, яких вважає "рятівниками" нинішній в.о., призначений ними всупереч будь-якій логіці!

– Дозвіл на продаж застарілого флоту досі не отримано?

– На мій погляд, як Міністерство, так і Департамент, і Наглядова рада, роблячи крок вперед, одразу роблять два кроки назад. Тільки у грудні минулого року у відповідь на наші численні прохання заступник міністра – директор Держдепартаменту морського і річкового транспорту В. Работнєв відповів нам, посилаючись на недосконалість законодавчої бази, що "... з метою виведення підприємства з кризи Мінтрансзв’язку розгляне документи ВАТ "УДП" щодо відчуження застарілого майна шляхом його продажу відповідно до чинного законодавства".

– Але це ж не відповідь, це – відписка!

– У тому-то і справа! Адже документи на відчуження і продаж перебувають у Держдепартаменті тривалий час, давно пора вже було проаналізувати ситуацію і остаточно вирішити питання. Проте, за наявною інформацією, і сьогодні до їхнього розгляду не приступали! Все це створює реальну загрозу арешту суден та їхнього примусового відчуження!

Більше того, Мінтрансзв’язку на правах власника уклав договори бербоуту і рейсового фрахту з офшорними компаніями. Причому договори укладено таким чином, що пароплавство НЕ МАЄ ДОХОДІВ ВІД ФРАХТУ І НЕ В ЗМОЗІ ЇХ РОЗІРВАТИ без значних фінансових санкцій з боку фрахтувальників! Ви розумієте, у який тупик Міністерство і Департамент постійно заганяють нас. Про яке благодіяння з їхнього боку можна говорити?

Все це зовсім незрозуміло ні мені, ні моїм колегам, які пропрацювали у пароплавстві не одне десятиліття і пам’ятають ті часи, коли за подібні діяння вже точно б по голівці не погладили, розцінивши це як корупцію державного масштабу, яка завдає прямої шкоди не тільки підприємству, але і місту, і області, і регіону, і країні. Додамо до цього, що, незважаючи на багаторазові звертання з приводу кризової ситуації у ВАТ, Мінтрансзв’язку досі не розв’язує питання про фінансування будівництва нових суден, хоча підприємство взяло великі суми власних коштів, залучило цільові кредити. І в Міністерстві, гадаю, добре розуміють, що відсутність бюджетного фінансування за відповідною Програмою підводить підприємство, від податкових відрахувань якого залежить формування місцевого бюджету, до банкрутства!

– Можливо, я наївний, але чи не є це доказом, що чиновники Міністерства і Департаменту одержали спецзамовлення від потенційних покупців, мабуть, за чималі відкоти?

– Чого не знаю, того говорити не буду. А в цілому, думка колективу, ветеранів пароплавства одна – його справді хочуть поховати, а уламки розпродати і розтягти, чому свідченням, до речі, і кадровий безлад – за останні два роки Міністерство міняло керівництво підприємства шість разів! Особисто я, кадровик, розцінюю це як кадровий тероризм!

Вийшовши на рівень Верховної Ради, ми дали пропозицію про необхідність терміново ще раз на засіданні ВР розглянути Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об'єктами державної власності", звернувши особливу увагу на пункт 9 статті 11, яка дозволяє розрізняти рухоме і нерухоме майно підприємства.

– Який Ваш прогноз на перспективу?

– Складно сказати. Так, те, що нас вислухали на головному форумі країни, це великий крок. Але далеко не останній. Якщо брати за основу песимістичний варіант, колапс чекає