Є певні пам’ятні дати, свята, події, які, акцентуючи увагу на питаннях нібито знаних і буденних, збурюють наші роздуми та спонукають до дії. Міркуваннями після Міжнародного дня рідної мови ділиться начальник управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації Ярослава Різникова.

– Пані Ярославо, чим же була викликана необхідність впровадження Міжнародного дня рідної мови?

– Ця дата – привід, щоб не лише формально перерахувати вмираючі мови, яким загрожує зникнення, згадати численні кривди носіїв цих мов, але найголовніше – ще раз усвідомити значимість мови в суспільстві, актуальність мовної проблематики для державотворення та конкретної людини, привернути увагу до питань збереження та розвитку мов, заохочення багатомовної освіти, а також підвищення знань про культурні та мовні традиції різних народів. Мова, як носій культури, традицій, цінностей й пріоритетів народу, як прояв його самобутності, ідентичності, є головним механізмом збереження форм проживання народу, це особлива форма «бачення» світу, унікальне його розуміння.

– Що у сучасному світі може заважати повноцінному розвитку мов усіх, без винятку, національностей?

– Глобалізаційні процеси певною мірою сприяють нівелюванню етнічних відмінностей, зникненню численних діалектів та мов «малих народів», а відтак втраті духовних скарбів тих, хто не зумів обстояти власну пам’ять та самоідентичність. За даними комісії ООН з питань освіти і культур, половині з приблизно 6700 мов, що використовуються на планеті, загрожує зникнення. На теренах колишнього СРСР за сімдесят років щезли 70 мов. Нині тільки в Європі під загрозою перебувають майже 60 мов. На думку фахівців, мова зникає, коли в тій чи іншій національній громаді рідну мову перестають вивчати понад 30 відсотків її членів. Серед основних можливих причин – наступ більш активної мовної культури та обмеження використання місцевих мов в школі, в ЗМІ, в адміністративних структурах, інколи вибір батьків, що сприяють навчанню дітей мовою домінуючої культури.

– Чи можна якимось чином протистояти цим процесам?

– Досвід показує, що за наявності політичної волі, мови, що перебувають під загрозою зникнення і навіть ті, що вже зникли, можуть бути врятовані. Так, наприклад, наприкінці 80-х років минулого століття у Японії на острові Хоккайдо місцевою мовою айну говорили тільки вісім людей. Сьогодні ж ця мова відроджується. Створено музей айну, молоді надається можливість безплатно вивчати мову на спеціальних курсах. В Англії діалект кельтської мови – корнік – зник ще в 1777 році, однак зовсім недавно його було відроджено і сьогодні ним користуються майже тисяча осіб. Активізації цієї роботи сприяє прийняття 2 листопада 2001 року Генеральною конференцією ЮНЕСКО Загальної декларації про культурну різноманітність, що мобілізує міжнародне співтовариство захищати нематеріальну спадщину і, зокрема, мову, не менше, ніж матеріальні пам'ятки культурної і природної спадщини.

Нещодавно в структурі ЄС було створено спеціальну посаду Єврокомісара у справах багатомовності, що її посідає нині представник Румунії Леонард Орбан. Він тісно пов’язує ідею євроінтеграції з мовним розмаїттям, оскільки «добре знання інших мов створює мости між культурами та сприяє взаєморозумінню між народами». Найбільш прийнятною моделлю для Євросоюзу є вивчення поряд з державною ще не менше двох мов.

– Яке ставлення до цієї ідеї в Україні?

– Подібний підхід видається доцільним і в нашій країні. Справді, що більше людей, котрі користуються рідною мовою, будуть знати державну та інші мови, то простіше буде спілкуватися, формувати атмосферу толерантності та взаємоповаги. Наша держава, ратифікувавши Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, визначила, що її положення застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримсько-татарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської. Парадоксально, але положення Хартії не застосовуються до караїмської і кримчацької – мов, які справді перебувають на стадії зникнення. Саме тому Державний комітет України у справах національностей та релігій виступив ініціатором щодо внесення змін у частині застосування положень Хартії до цих мов та ще вірменської і ромської, що потребують державної підтримки.

– Пані Ярославо, як можна охарактеризувати мовну ситуацію в нашій багатонаціональній області?

– У грудні минулого року в Одесі, за сприяння нашого управління, відбулася науково-практична конференція «Європейська хартія регіональних мов та мов меншин: перспективи реалізації в Україні», що була присвячена аналізу мовної ситуації на теренах України та Одещини зокрема. Промовці, зазначаючи, що українське законодавство досить ліберальне і, можливо, одне з найліберальніших в Європі щодо прав батьків навчати дітей рідною мовою, наголошували на існуванні певних нерозв’язаних аспектів цієї проблеми. Серед них: необхідність деполітизації мовного питання, недостатнє володіння державною мовою випускників навчальних закладів із навчанням мовами національних меншин, що знижує їх конкурентоспроможність при вступі (тестуванні) та в процесі навчання у вищих навчальних закладах, проблеми з виданням підручників мовами національних меншин, з наповненням бібліотек через обмеженість фінансування тощо.

З метою збереження лінгвістичних багатств на Одещині, де за чисельної переваги українців, живуть представники 132 національностей, створена розвинена інфраструктура освітніх закладів, що відповідає національному складу. Так, мовами національних меншин навчаються учні у 91 загальноосвітньому навчальному закладі. Крім того, у 166 загальноосвітніх навчальних закладах навчання провадиться двома-трьома мовами: російською і українською, молдавською і українською тощо. У закладах освіти з українською мовою навчання учням надається можливість вивчати національні мови як предмет або факультативно. Облдержадміністрація підтримує також діяльність недільних національних шкіл, що стали справжніми осередками національних культур, сприяючи залученню молоді до пізнання витоків духовності рідного народу.

– Минулий рік, як відомо, був проголошений Міжнародним роком мов та Роком міжкультурного діалогу в Україні. Які заходи пройшли на Одещині з цього приводу?

– Нашим управлінням спільно з органами виконавчої влади на місцях та національно-культурними товариствами, було проведено понад 120 заходів. Серед них найяскравішими були Тиждень слов’янської писемності і культури, Всеукраїнські фестивалі молдавської культури «Дністровська хвиля», польської дитячої пісні, Міжнародний день ромів, захід «Багатонаціональна Одещина співає», фестивалі