Сьогодні, напевно, немає в Україні людини, яка б не замислювався над проблемами фінансово-економічної кризи, не намагалася самостійно шукати шляхи виходу із ситуації, що склалася, як для країни, так і особисто для себе, для своєї родини, свого колективу.
Борис Вікторович Музальов аналізує обставини і як голова обласної організації Соціалістичної партії України, і як керівник наглядової ради відомої групи компаній «Таврія-В», і як депутат обласної ради, де є секретарем постійної комісії з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого і середнього бізнесу. Гадаємо, що його відповіді не лише зацікавлять багатьох читачів, але і послужать поштовхом для конкретних пропозицій при формуванні програми соціально-економічного і культурного розвитку області на 2009 рік, яку ще потрібно прийняти обласній раді.
– Борисе Вікторовичу, як Ви оцінюєте ситуацію, що склалася у країні?
– Головне – не панікувати. Криза – тимчасове явище. Хоча замислитися є над чим.
Якщо детальніше проаналізувати макроекономічні показники, обнародувані Міністерством фінансів України, то можна виділити три особливі моменти.
По-перше, найбільшу тривогу викликає той факт, що іноземна частка в загальному обсязі банківського капіталу країни становить 37 відсотків. А це перевищує встановлений критичний «поріг» економічної безпеки на 7 відсотків. Тому материнські банки Європи, самі перебуваючи у важкому становищі, через українські філії спішно переводять свою валюту до країн Європейського союзу.
Друге. Обсяг зовнішнього боргу становив понад 105 мільярдів доларів США. А це 60 відсотків від ВВП. Для порівняння скажемо, що, відповідно до досліджень Міжнародного валютного фонду, максимально припустимий рівень боргу для такої перехідної економіки, як наша, не повинен опускатися нижче 50 відсотків.
І третє. В економічно розвинених країнах стрімко впав попит на продукцію металургійних, машинобудівних і хімічних підприємств. А це основна складова в нашому експорті. Звичайно, тут винна і низька якість продукції, яку ми випускаємо, вона не завжди витримує конкуренцію на європейському ринку.
– Картину Ви намалювали досить невеселу. У таких випадках завжди напрошується одвічне питання: а що робити?
– Як для всієї України, так і для нашого регіону, зокрема, треба задіяти два головні важелі – сільське господарство, малий і середній бізнес. Про аграрний сектор не буду говорити багато: це справа фахівців і депутатів постійної комісії з аграрної політики. Відзначу лише, що наші хлібороби в минулому році ще раз довели, що на наших землях можна вирощувати високі врожаї і домагатися рекордного намолоту зерна і, насамперед, головної продовольчої культури – озимої пшениці. Біда лише в тому, що керівництво країни не зуміло вчасно розпорядитися цим багатством, і село зазнало чергового разу колосальних збитків. А проведення весняних польових робіт знову буде поєднано з непомірними труднощами.
– А що стосується другого важеля – малого і середнього бізнесу?
– Це мені більш знайоме і за підприємницькою діяльністю, і за тими постійними дорученнями, які я виконую в постійній депутатській комісії.
Сьогодні в сфері малого і середнього бізнесу нашої області зайнято понад 200 тисяч чоловік, а це практично кожен третій із усього зайнятого населення. Їхня частка надходжень у зведений бюджет Одеської області приблизно становить 51 відсоток. Це ще одна обставина, що вимагає уважнішого ставлення до підприємницької діяльності і усілякої її підтримки.
У нас є довгострокова програма. Наведу лише кілька прикладів щодо її конкретного здійснення. Скажімо, для часткового відшкодування процентних ставок за кредитами, отриманими для реалізації інвестиційних проектів, в обласному бюджеті передбачено 150 тис. гривень. Конкурсна комісія ретельно відбирає запропоновані проекти, які відповідають вимогам, розробленим Міністерством економіки України і Державним комітетом з питань регуляторної політики і підприємництва.
Також надається фінансова допомога суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі. Цей процес теж проходить через конкурс бізнес-планів. Серед 12 претендентів – 4 вже замали можливість одержання такої допомоги в першу чергу.
Крім того, даються пільги тим підприємствам, які працюють у пріоритетних для того чи іншого району галузях. Такі рішення вже прийняті депутатами Арцизької, Ананьївської і Овідіопольської райрад, а також Ізмаїльської і Котовської міськрад.
Ми хочемо створити справді привабливий клімат для цієї форми діяльності. Хоча ще дуже багато необхідно зробити. Зокрема, і щодо активнішого впровадження малого бізнесу в сфері виробництва. А поки що їхня четверта частина працює в торгівлі, та ще до 15 відсотків здійснюють різні послуги. Зате в промисловості їх усього 10,7 відсотка, у будівництві – 9,8, у сільському господарстві – 4,7.
– На чому ще ґрунтується Ваш оптимізм?
– Промисловість нашого регіону має диверсифікаційний характер і певний запас міцності. Я гадаю, що, незважаючи на всі труднощі, цього року зростатиме виробництво продукції нафтопереробки, краще стануть працювати харчова і легка промисловість. До речі, перші вже в грудні збільшили свої виробничі показники на 15 відсотків і намагаються не зменшувати темпів.
Звичайно, треба шукати виходи для відновлення виробництва машинобудівних і металургійних підприємств. А також щодо випуску різних будівельних матеріалів. Особливі надії – на Одеський припортовий завод, наші морські порти.
Вселяють оптимізм і деякі показники фінансової діяльності. Так, до обласного бюджету у січні надійшло 42,6 мільйона гривень, що на 10,2 відсотка більше торішнього показника. Є і інші приємні зміни. Хоча криза і тут залишила свій негативний слід. Зокрема, стрімко впали надходження від митних зборів, що негативно позначилося на виконанні завдань щодо наповнення Державного і зведеного бюджетів Одеської області.
Але висновок все ж таки залишається один. Не треба просто сидіти і бідкатися, слухаючи щоденні виступи по телебаченню наших керівників держави. Потрібно із ще більшою завзятістю і наполегливістю працювати кожному на своєму довіреному посту, використовуючи при цьому ті сприятливі і привілейовані умови, які створила сама природа для нашого благословенного краю.
