Як відомо, 1 листопада нинішнього року виповнюється 150 років від дня народження Василя Єгоровича Таїрова – видатного ученого-виноградаря, організатора вітчизняної наукової школи виноградарства, популяризатора знань про виноград і вино, засновника Виноробної станції російських виноградарів і виноробів, нині Національного наукового центру. Сьогодні ми пропонуємо нашим читачам статтю про соратника В.Є. Таїрова – Володимира Олександровича Гернета.
Володимир Олександрович Гернет народився 1 червня 1870 року в Одесі. Мати померла, коли йому було два роки. Батько, Олександр Христофорович, професійний революціонер, член «Народної волі», мало уваги приділяв синові, тому що то сидів у в’язниці, то перебував у засланні. Тому Володимира виховувала тітка, яка жила під Одесою.
Після закінчення реального училища, Володя Гернет здав іспити на атестат зрілості при класичній гімназії і у 1890 році вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Проте закінчити університет йому не вдалося: син «крамольного» батька теж став «вільнодумцем», і у 1892 році з групою товаришів був заарештований у політичній справі. Після тримісячного одиночного ув’язнення студента випустили під нагляд поліції. За цим одразу настало виключення з університету.
Тільки у 1898 році він екстерном здав державні іспити і одержав диплом першого ступеня. У цьому ж році керівник Одеської муніципальної лабораторії професор В.М. Петрієв, який знав В.О. Гернета ще по університету, запросив його на роботу старшим лаборантом. Серед колег В.О. Гернет зажив репутації грамотного аналітика і у 1908 році був висунутий на посаду завідувача лабораторії. Молодий учений не приховував своїх політичних симпатій, як соціаліст брав діяльну участь у подіях 1905 року, у виборній кампанії Першої державної думи Росії. Тому коли у 1910 році Одеська муніципальна влада опинилася у руках чорносотенної думи, його звільнили з посади завідувача міської муніципальної лабораторії.
І тоді В.О. Таїров запросив його завідувати Виноробною станцією російських виноградарів і виноробів, яка розташовувалася на той час у приміщеннях Нового ринку під міською лабораторією.
Треба сказати, що співпраця В.О. Гернета з В.Є. Таїровим розпочалася ще наприкінці 90-х років, коли Василь Єгорович розгорнув кампанію щодо боротьби з фальсифікацією харчових продуктів і напоїв. З цією метою була організована Нарада відомих фахівців різних галузей сільського господарства, учених, лікарів, юристів, яка створила Комісію з вироблення проекту закону. Секретарем Комісії було обрано В.О. Гернета. З 1899 року він починає співпрацювати з журналом «Вестник виноделия». Редагував окремі матеріали до нього, писав статті.
У 1915 році при станції відкриваються Вищі курси виноградарства та виноробства, де Володимира Олександровича зобов’язали розробити програму і читати лекції з енохімії, що він і робив аж до 1917 року.
Події революції 1917 року і громадянської війни змусили закрити Вищі курси. А міські установи станції з усім майном були переведені до приміщення на Сухому лимані. Після цього керівництво станцією взяв на себе В.Є. Таїров, а В.О. Гернет залишився його заступником з наукової роботи.
В.О. Гернет був блискучим педагогом. З 1900 по 1915 рік він викладав хімію і товарознавство у Торговельній школі та в Одеському комерційному училищі. У різні роки вів систематичний курс щодо боротьби з фальсифікацією харчових продуктів у Товаристві натуралістів, читав публічні лекції у вечірніх школах, на виставках, з’їздах, керував підготовкою практикантів і стажистів.
Крім того, В.О. Гернет є автором більшої частини книжки «Руководство к исследованию виноградного вина», а також її редактором, автором і редактором збірника «За 20 лет работы Винодельческой станции». Володимир Олександрович був різнобічним ученим. Так, він захоплювався метеорологією, приділяв їй багато часу: розшифровував записи приладів, складав агрометеорологічні бюлетені, друкував їх у «Вестнике виноделия Украины». Крім того, В.О. Гернет брав участь у виданні і редагуванні «Вестника опытной физики и элементарной математики», знав і пропагував мову есперанто. З виноградарства і виноробства він опублікував понад 80 статей, що містять великий матеріал спостережень, дослідів, практичних рекомендацій.
Як завідувач Виноробної станції В.О. Гернет дуже багато зробив щодо вдосконалення методів аналізу вин і впровадженню цих методів у практику. Він заклав також перші дослідні ділянки виноградників станції, вивчив багато сортів і гібридів – прямих виробників – і придатність урожаю цих сортів для виноробства. На той час гібриди, прямі виробники, користувалися великою популярністю як стійкі рослини винограду (до морозу, посухи, філлоксери) і одержали широке розповсюдження. Володимир Олександрович наполегливо радив виноградарям не робити поспішних висновків, вивчати їх і за можливістю використовувати при виведенні нових сортів винограду. В.О.Гернет часто підкреслював, що славу виноробові може принести не наслідування західним зразкам (виробляти власну «мадеру», «токай» та ін.), а місцеве вино, власна технологія, збереження традицій і сортових особливостей вирощування у даній місцевості. Час показав, наскільки правий був учений.
В.О. Гернет пішов з життя 7 лютого 1929 року після тривалої і тяжкої хвороби.
