Можна подорожувати рідною країною з фотоапаратом, фіксуючи найбільш примітні її краєвиди, але якщо вам доступна мова образотворчого мистецтва, то тоді подорож не лише глибше переживається, але потенційно може стати частиною творчої біографії і важливою віхою в професійному становленні.
Результатом декількох пленерів, а також власних поїздок у різні куточки України (від Волині до Криму) стала виставка двох молодих художниць Оксани Свіжак і Юлії Черниш, що відкрилася в Культурно-діловому центрі медпрацівників (вул. Грецька, 20). Проведення виставки стало можливим завдяки ініціативі арт-клубу «Ракурс» в особі його арт-менеджера Сергія Брайка і активній підтримці голови громадської організації «Радість життя» Сергія Майнова.
Оксана Свіжак і Юлія Черниш – ще студентки, навчаються на IV курсі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (майстерня професора Гуріна). Однак, треба визнати, що їхні, переважно пейзажні, роботи професійні і творчо цілком зрілі. Крім виразних ознак київської школи живопису, з її підвищеним інтересом до тону і насичених кольорів, твори молодих авторів індивідуальні: роботи Оксани, яка родом з Волині, більш споглядальні, а у Юлії, уродженки Алчевська, – мажорні і темпераментно виконані. Обом властиве оптимістичне світосприймання.
Вражає плідність художниць: площина експозиційної стіни щільно заповнена маленькими і великими етюдами, окремими картинами, що створюють низку вишуканих колірних гармоній, тим самим демонструючи глядачеві багатство емоцій і розмаїтість настроїв.
Деякі із представлених робіт свідчать про прагнення їхніх авторів до створення складно асоціативних, узагальнених композицій, як, наприклад, робота Юлії Черниш «Чумацький шлях»: на передньому плані – беріг річки, що плавно переходить у небеса, вкриті пишними хмарами, що нагадують пагорби, будинки, млини і звивисті дороги – ось такий поетично-ретроспективний образ України.
Незмінний куратор арт-клубу «Ракурс» мистецтвознавець Людмила Сауленко, яка виступила на відкритті, відзначила чудову професійну школу учасниць виставки, що, насамперед, дозволяє талановитій особистості не відчувати технічних труднощів при втіленні своїх задумів. Очевидний і той факт, що в новітній час усе помітніше стає активна участь жінок у художньому процесі. Відомий мистецтвознавець нагадала, що до ХХ століття жінки-художниці зустрічаються, швидше за все, як виняток (Артемізія Джентілескі, Елізабет Віже-Лебрен, Анжеліка Кауфман). А от попереднє сторіччя відзначалося бурхливою фемінізацією мистецтва, і приклад Зінаїди Серебрякової, Тетяни Яблонської і нашої Діни Фруміної – тому підтвердження. Заради повноти викладу, нагадаємо ще такі імена, як Марія-Ганна Калло, Камілла Клодель, Берта Морізо, Марія Башкирцева, Ганна Остроумова-Лебедєва, Олександра Екстер, Ганна Голубкіна і Віра Мухіна, Марія Примаченко і Катерина Білокур. Тенденція очевидна. А хто пам'ятає торішню виставку жінок-художниць, що проходила в цій же залі Культурно-ділового центру медпрацівників, той погодиться, що в Одесі просто неможливо уявити собі художнє життя без участі прекрасної половини людства.
Наше суспільство повинно бути «талантоцентричним», що і справедливо стосовно природи, і корисно для суспільства. Хочеться подякувати влаштувальникам виставки за послідовність у справі підтримки обдарованої молоді і розширення культурних контактів Одеси з іншими містами України (і не лише), що в традиціях нашої відкритості і полікультурності.
