Володимир Невмитий належить до тих поетів, нелунке, але вдумливе, образне, по-філософському облямоване Слово якого витворює зі свого метафоричного плетива якусь особливу магію сповідальності. При цьому поет не намагається вразити читача ні вишуканістю форми своєї римованої оповіді, ні вибуховістю її віршованого сюжету, ані сюрреалізмом світосприйняття. Він вдумливо поміркований у словесних виразах та душевних емоціях своїх, замінюючи нетривкі чуттєві спалахи глибинною магмою підтексту.

Тим часом, майже кожен його вірш – це в суті своїй поетично інтерпретоване зітхання подорожнього край нічного вогнища, осінній спогад біля кинутої напризволяще родинної садиби, пекуча сльоза при розтрощеному літами і часом човні, що замулився посеред змілілої ріки дитинства («Всевишній роздає човни з одним веслом»):

поли в небо вмочивши

думки жебракують юрбою

та хіба те рятує

що істина власне проста

нам бракує вибоїстих днів

термосіння нічного

тятеви золотого чекання

сполошених стріл

замолити гріхи тепер ніколи

й ницо втішаємось з того

і не квапимось в батьківську

хату

за репаний стіл…

Віршотворча матерія його поезій неоднорідна, вона вбирає в себе всю можливу літературознавчу палітру: від класично римованої строфи – до білого вірша, і від ритмізованої поезії – до опоетизованої прози, за жодного з окреслених цими жанрами варіантів не визнаючи розділових знаків. Та, за всієї строкатості манер, навіть у найрозкутіших, сюжетно незаангажованих віршах поета не проглядається ні підкреслено спрощеної, приземленої штучності, ні вишуканої манірності. Він уміє заполонювати уяву читача плетивом асоціативного мислення, яке, навіть за значної фрагментарності окремих висловів та зорових і слухових образів, усе ж таки врешті-решт сотворяє цілком зримий і пастельно сприйнятливий макрообраз.

на щастя

дороги підкова

вітрами розхристаний

настрій

оце тобі

серденько Насте

сонячнолика Молдова

Свято-Іллінське узвишшя

криниця

води напиться

мініатюра каплиці

і предковічна тиша

трунок лункого слова

острах

розп’яття-рескруче

Кодрів пастельні кручі…

З творчістю Володимира я знайомий чи не з перших його публікацій у періодиці, і можу засвідчити, що до третьої своєї збірки – «Втіхи на воді» він прийшов не лише через добірки в часописах і перші поетичні книжки «Tabula rasa» та «Озонна зона», але й через усвідомлення себе як людини, яка пише віршами, до людини, яка пише… Вірші! Від поета споглядально-особистісного до поета, вивершеного на Особистість; від митця, який, стоячи посеред знеукраїненого, національно зневаженого суржикомовного міста, поволі висвячує в собі митця, молитовно заклинаючи: «Дай, Господи, Вкраїні українця!».

І хоч словесно цей заклик відтворено лише в одному вірші Володимира Невмитого («Пришестя», зі збірки «Озонна зона»), бо так воно за канонанами образної неповторності й має бути, проте в афористичності світосприйняття, в айсберговому підтексті, в мікро- і макрообразах, що їх поет творить у кращих своїх речах нової збірки – «Втіхи на воді», цей заклик і ця молитовна заповідь переходить із вірша у вірш, поступово перетворюючись на громадянсько-філософську домінанту: «Дай же, дай, нарешті, Господи, Україні – та справжнього українця!».

Втім, якщо бути уважнішим, то неминуче впаде у вічі: Поет не тільки марночасно чекає цього українця, а й наполегливо – для читача і самого себе – шукає його в язичницьких екскурсах до тайнощів Ярила і Велеса, у наверненні свого героя до витоків національної самосвідомості, до пізнання і формування основ національного характеру. До речі, показово, що саме в шуканні й набутті рис виразно викарбованого народного характеру, у відтворенні історичного становлення істинно українського світобачення герой Володимира Невмитого постає найпереконливішим:

…але боявся сам собі

зізнатись

проплив проз мене

у човні Візантій

в сорочці із туману і роси

усі від простолюддя і до знаті

роззулися мов у батьківській

хаті

чекаючи небесної

яси («Гойдало палубу…»).

Певен, що з кожною новою збіркою Поет усвідомлюватиме це виразніше й образніше, і врешті-решт доконче прийде до того, що не проситиме в Бога украї