Якби був живий Лазар Іванович Позов – у минулому чудовий керівник одного з передових в Арцизькому районі колгоспів «Искра», - напевне порадів би тому, що його син Геннадій став добрим фермером. По суті, він продовжив справу батька, якого земляки пам’ятають і сьогодні, промовляють з повагою його ім’я.
Геннадій Лазаревич почав господарювати на землі 13 років тому, організувавши фермерське господарство «Еллада». За ці роки його площі розширилися, і значно. Охоче здавали йому в оренду свої землі жителі сіл, які розташовані на території Мирнопільської і Вознесенської сільських рад. Зміцніла і матеріально-технічна база «Еллади».
– Геннадію Лазаревичу, я знаю, що у минулому році урожай на окремих полях пшениці у вас був рекордним у районі – 40 і більше центнерів з гектара.
– Навіть у посушливий 2007-й «Еллада» посіла друге місце в районі за урожайністю зернових культур. А у 2008-му ми зібрали озимої пшениці в середньому по 34 центнери з гектара, озимого і ярого ячменю – по 33 і більше центнерыв. Займалися впритул і озимим ріпаком – від підготовки під нього грунту і до якісного, оперативного збирання врожаю. В результаті з 360 гектарів зібрали майже 1300 тонн цієї культури, яка нас дуже виручила.
– На що спрямували кошти від його продажу?
– Погасили кредити – 800 тисяч гривень. Це у першу чергу. Майже на два мільйони гривень придбали сучасної техніки. Зокрема, трактор «Джон – Дір» з усім до нього сільгоспінвентарем. Але ретельний аналіз підсумків року показав, що результат міг бути кращим. Ми недобрали озимого ячменю, та й у якості продовольчої пшениці втратили. Причини – на поверхні. Це і прорахунки в обробітку посівів, зокрема – і проти клопа-черепашки. Проте, «Еллада» цілком розрахувалася з людьми за орендною платою і не має заборгованості перед бюджетом і з заробітної плати.
– Треба розуміти, що ресурси минулого вдалого для господарства року допомогли грунтовно підготуватися до нинішніх польових робіт.
– Це так. Ми якісно підготували грунт і посіяли 750 гектарів озимої пшениці, 520 гектарів озимого ячменю. А озимого ріпаку – 400 гектарів. У цьому році особливу увагу приділили насінню, віддавши перевагу вітчизняним сортам пшениці – «Куяльник», «Вдала», «Пошана». Елітне насіння придбали в Арцизькому дослідному господарстві імені Кутузова. Залишилося закупити насіння соняшнику і кукурудзи. Але це не проблема. Паливно-мастильними матеріалами господарство забезпечено до початку жнив. Отож, до весняних польових робіт у нас, в принципі, все готово.
– Таке враження, що в «Еллади» взагалі жодних проблем немає. І це за умов важкої кризи?
– Знаєте, проблем немає у того, хто не працює. Але найбільша – це позиція уряду щодо сільгоспвиробників і хаос у вищих ешелонах влади. Так, сьогодні не сходить з вуст слово «криза». Я ж не вважаю, що 70-80 відсотків причин цієї кризи потрібно шукати всередині нашої країни. І вже давно. Зумовлена вона, на мій погляд, насамперед дуже жорсткою і безглуздою боротьбою за владу. Чи до проблем київським високим інстанціям сільського господарства, села? А нам, сільгоспвиробникам, і потрібно небагато: щоб не заважали працювати, не принижували нас, а конкретно підтримували. Ми ж вирощуємо екологічно чисту продукцію для країни. Було б дуже добре, якби задеклароване Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко непідвищення податків для малого і середнього бізнесу не виявилося черговою нездійсненною обіцянкою.
– У своєму виступі на недавній сесії районної ради Ви підкреслили, що завжди розраховуєте лише на власні сили і можливості. Але нинішній кризовий рік справді очікується важким. Дуже вже багато накопичилося негативу. Як будете виходити із становища?
– Справді, вітчизняний сільгоспвиробник буквально задушений завищеними відсотковими ставками по кредитах, надвисокими цінами на паливно-мастильні матеріали і безперервно зростаючими цінами – на міндобрива і засоби захисту рослин. Але ж ціна на нашу продукцію, як завжди, буде мінімальною. Вражає безхребетність держави, не здатної нас захистити, поставити, нарешті, крапку у проблемі паритету цін. Руки ми, звичайно, не опустимо. Не вперше долати труднощі. Економитимемо на всьому. Ретельно обстежуємо посіви озимих, підживимо насамперед найсильніші з них. Обов’язково обробимо гербіцидами, інстекцидами. Посилимо контроль за використанням ПММ та електроенергії. Словом, зробимо все для зниження собівартості вирощеного зерна. Отож криза кризою, але хліб ми будемо вирощувати – і для себе, і для країни. Тому що хліб – це життя. Усвідомили б це нарешті і наш Президент, і уряд, і войовничі нардепи.
