Серія виставок і презентацій, як нагадування про художника і педагога Діну Михайлівну Фруміну (1914 - 2005), присвячених 95-річчю від дня її народження, відбулася у різних виставкових залах міста. Ініціатор і куратор виставок - мистецтвознавець Тамара Михайличенко. Природа творчості майстра і можливості організаторів, а також бажання залучити поціновувачів багатогранного таланту Д.М. Фруміної, визначили і формат виставок.
Першою у цьому ряду стала виставка живописної графіки Діни Фруміної, яка відкрилася 13 березня (у день її народження) у Всесвітньому клубі одеситів. Репрезентовані роботи – це своєрідні малюнки-ноктюрни, які, як і творчість художника в цілому, має переважно камерний, ліричний характер. Виконані роботи у змішаній техніці (акварель, пастель). Заглибленість у світ власних переживань визначила багато в чому автопортретний характер багатьох графічних робіт автора.
Наступна виставка – живопису Фруміної відкрилася в Музеї особистих колекцій ім. О.В. Блещунова – "Судьбы на фоне города". Виставлено переважаючі у творчості художника портрети, пейзажі і натюрморти. Теплом і симпатією пройняті портрети близьких їй людей, зокрема Раїси Нудельман-Мінкус, дружбу з якою Діна Фруміна пронесла через все своє довге життя. Портрети напрочуд тонко виконані у кольорі і за технікою, зберігають традиції (як би звично це не звучало) південної школи живопису, який багато в чому, формувався під впливом імпресіонізму. Ця виставка дозволяє судити і про громадянські позиції художника. Так, "Дім Бернардацці" (ріг вулиці Маразлієвської і Сабанський провулок) – це нагадування про недбале ставлення до пам'яток архітектури, насамперед в історичній частині міста. Доречно запитати: які ще сюрпризи очікують одеситів у розумінні архітектурних перетворень найближчим часом , наприклад, на Дерибасівській, у районі провулків Віце-Адмірала Жукова і Красного? Фруміну запам'ятають як особистість, яка зберегла високі ідеали служіння мистецтву, обстоювала культурну спадщину, що дісталася нам від попередників.
Виставка в Музеї історії євреїв Одеси ("Дина Фрумина: ученик, Учитель") розкриває ще одну грань її неабиякої особистості – педагога. Протягом двадцяти років (1948 – 1968) Діна Михайлівна викладала в Одеському художньому училищі, де виховала цілу плеяду відомих не лише в Україні художників: це О. Басанець, А. Гижа, (які стали професорами у Петербурзі та Києві), Д. Беккер, Л. Межберг, І. Островський, А. Ріхтер, Л. Ястреб. Певний період навчалися у Фруміної В. Наумець, М. Степанов, С. Химочка, В. Цюпко.
Ті, хто знав Д.М. Фруміну, відзначали її розвинуте почуття власної гідності і особисту скромність. Якщо хтось з колишніх вихованців "зривав лаври" самостійно, то педагог, згадуючи про нього, неодмінно уточнювала: "але у цьому моєї заслуги немає".
Хто цінує учнів, той, як мені здається, не може не цінувати своїх колишніх педагогів. У книжці "Мои воспоминания" ( Галерея "Мост", Одесса, 2005) Д.М. Фруміна з вдячністю згадує вчителя Художньої профшколи М.К. Гершенфельда, а також викладачів Одеського художнього інституту М.І. Жука, П.С. Кановського та М.Д. Муцельмахера. Виходячи з почуття об'єктивності, справедливості і повноти розглянутого питання ми змушені згадати і про чудових художників і педагогів поза Одесою, зокрема, у Києві та Самарканді (куди евакуювали всі художні вузи СРСР у роки війни). Це, насамперед, С.А. Григор'єв, який створив чудовий портрет молодої Фруміної, це і Ф.Г. Кричевський, у майстерні якого вона займалася (як і Т. Яблонська), коли була зарахована перед війною до Київського художнього інституту. Свій диплом Діна Фруміна захищала у Самарканді у відомого Сергія Герасимова, працювала також у Московських експериментальних монументальних майстернях під керівництвом Павла Коріна. На жаль, незважаючи на заявлену назву, на згаданій виставці ці факти чомусь не прозвучали.
Фонди Музею історії євреїв Одеси, а також виставлені роботи з приватних колекцій, дозволили сформувати невелику, але симпатичну виставку викладачів та учнів Д.М. Фруміної. Потрібно сказати, що, незважаючи на свої суб'єктивні симпатії (Фальк, Фаворський), Фруміна була "західником" у значенні поваги художньої традиції і поваги права художника на експеримент. Чи не тому серед названих її учнів чимало представників андеграунда?
На цій виставці репрезентовані також видання книжок і каталогів, деякі роботи і особисті речі Фруміної. Директор музею Михайло Рашковецький подякував колекціонерам міста, які надали роботи для цієї експозиції (А. Димчуку – галерея NT– Art, С. Лущику, Т. Максим’юку).
Завершився тиждень пам'яті Д.М. Фруміної репрезентацією збірника
