Чергове засідання співтовариства одеських бібліофілів, членів секції книги при Будинку вчених, було присвячено видатному діячеві культури Миколі Павловичу Смирнову-Сокольському (1898 – 1962). Життя і творчість цієї людини не вперше привертають зацікавлену увагу аматорів словесності нашого міста. Майже чверть століття тому, 25 березня 1986 року, у Зеленій залі Одеського будинку вчених уже провадилося засідання секції книги, на якому з розповіддю про унікальну бібліотеку М.П. Смирнова-Сокольського виступив відомий літературознавець і вчений з Воронежа О.Г. Ласунський, автор популярних творів «Власть книги. Рассказы о книгах и книжниках», «Книжный знак» (1967) та інших. Ця бібліотека, що нараховує понад 20 тисяч найцінніших видань, після смерті власника була придбана у 1947 році Державною бібліотекою СРСР імені В.І. Леніна. Нині змістовну доповідь, що викликала вдячний відгук у присутніх, підготував постійний учасник зборів секції книги, член Організації російських бібліофілів і Російської асоціації екслібриса Володимир Ілліч Селіванов.
М.П. Смирнов-Сокольський яскраво проявив себе у двох зовсім різних іпостасях. На підмостках естради, виступаючи у розмовному жанрі з сатиричними монологами, куплетами, конферансом, він став основоположником і неперевершеним майстром публіцистичних фейлетонів і першим серед колег заслужив почесне звання народного артиста РРФСР (1957). В сфері літературної бібліографії здобув репутацію палкого любителя, глибокого знавця, авторитетного дослідника та історика російських видань XVIII і XIX століть і уславився захоплюючими працями: «Книжная лавка А.Ф. Смирдина», «Рассказы о книгах», «Рассказы о прижизненных изданиях Пушкина» і т.д. Микола Смирнов-Сокольський був членом Спілки письменників СРСР, редколегії журналу «В мире книг» входив до складу Вченої ради Державної бібліотеки СРСР імені В.І. Леніна і Бібліотечної ради Міністерства культури СРСР. Слід зазначити, що діяльність М.П. Смирнова-Сокольського в кожній із цих сфер супроводжувалася безліччю таких моментів, які мали безпосередній стосунок до одеських реалій. Тому навряд чи варто дивуватися його неминущій популярності в наших краях, незважаючи на приналежність до корінних москвичів.
…Літні одесити добре пам'ятають розклеєні по всьому місту афіші, що повідомляли про проведення 17,18,19 і 20 лютого 1957 року у філармонії вечорів гумору і сатири заслужених артистів РРФСР Миколи Смирнова-Сокольського та Іллі Набатова. Концерти мали такий успіх, що були повторені 27 і 28 лютого.
У молодості в Москві з М.П. Смирновим-Сокольським подружився (як виявилося, на багато років) наш знаменитий земляк Л.О. Утьосов.
Приятельські і досить тісні професійні відносини склалися в М.П. Смирнова-Сокольського з одеситом В.Л. Кораллі, а також з Р.В. Зеленою і Вл.Я. Хенкіним, які працювали в початковий період своєї кар'єри в одеських театрах мініатюр.
Плідна співпраця налагодилася у М.П. Смирнова-Сокольського з одеським режисером В.Я. Тіпотом, який приїхав до Москви. Разом вони написали сценарії оглядів «Индийский мабуза» (1923) для Петровського театру в Москві, «Житьишко человеческое» (1926) для Ленінградського театру сатири, та ін. Микола Смирнов-Сокольський у компанії з Леонідом Утьосовим і Риною Зеленою знявся в створеному за сценарієм В.Я. Тіпота у 1954 році художньому фільмі «Веселые звезды».
У частині випущених М.П. Смирновим-Сокольським видань бібліографічного напряму, немає жодного, котре тією чи іншою мірою не зачіпало б Одеси. Так, в «Книжной лавке А.Ф. Смирдина» описується друкований каталог бібліотеки цього видатного російського видавця і книгопродавця, що відпускала книги для читання вдома всім охочим за передплатою. У ньому виявлені два твори Анни Турчанінової, яка жила на рубежі 1810-х років у нашому місті («Отрывки из сочинений Анны Турчаниновой», Спб., 1803 і «Натуральная этика, или Законы нравственности и проч., перевела с латинского Анна Турчанинова», Спб., 1803). А також такі раритети одеського друкування, як «Отчет о разных памятниках древности, открытых и приобретенных в некоторых местах Болгарии и Румилии. Представлен Е.С.Г. Новороссийскому и Бессарабскому генерал-губернатору М.С. Воронцову В. Тепляковым» (1829) і «Девица Березница. Сказка для детей. Пер. с нем. Анны Зонтаг» (1830).
У тому розділі «Рассказов о книгах», де наводяться відомості про вцілілі примірники першодрукованого (1790) «Путешествия из Петербурга в Москву» О.М. Радіщева, під номером 15 називається фоліант, що належав Одеській публічній бібліотеці, зі скептичною ремаркою: «Там ли он сейчас?»
Як повідомив у своїй публікації «Пути и судьбы книги А.Н. Радищева» А.Г. Татаринцев (журнал «Вопросы литературы», 1977, №3), раритету в Одеській бібліотеці не виявилося, тому що він був втрачений під час Великої Вітчизняної війни. Факт пропажі підтверджений і співробітником цієї установи Г.Д. Зленком у статті «Экземпляр легендарного «Путешествия», надрукованій в «Альманахе библиофила» (випуск VIII, М., 1980) і
