Смарагдові озимі лани, що розкинулися обабіч автомагістралі Платонове-Полтава неподалік села Шелехового Ананьївського району, радують зір кожного подорожного. Колишні землі колгоспу «Більшовик», пізніше – трудівників КСП «Хлібороб», обробляються нині механізаторами фермерського господарства «Новатор». Понад три роки тому власники майнових і земельних сертифікатів віддали свої наділи (а це понад 1300 розпайованих гектарів) в оренду молодому любашівському фермеру Сергію Паровику. З того часу і розпочалося поступове відродження сільськогосподарського виробництва у цьому благодатному краї.
Від траси до бази фермерського господарства веде ще добротна радянська бетонка. І, проїхавши нею добрих триста метрів, можна ”впертися” у прохідну колишнього молочно-товарного комплексу. Саме тут облаштував своє господарство Сергій Паровик. Звичайно, ще видно сліди колишньої безгосподарності, але й добру господарську руку не можна не помітити. Дбайливо відремонтована і налагоджена сільськогосподарська техніка очікує свого виходу в поле. Неподалік споруджується крита майстерня і склад під майбутнє збіжжя. А огороджені ферми та вигули для худоби наштовхують на приємну думку, що тваринництву тут також приділяють належну увагу. В цьому можна відразу переконатися, лише переступивши поріг корівника. Вгодовані корови, телята, телички і бички (понад 300 голів) утримуються безприв’язно. Як пояснив Сергій Паровик, такий метод догляду за худобою не новий, але дає досить відчутні результати, особливо в плані приросту живої ваги. Таким чином займаються розведенням тварин на племзаводі ТОВ ВНФ ”Зеленогірське”, що у Любашівському районі. В осінньо-зимовий період у загони регулярно підстеляють солому, а весною, коли з’являється свіжа паша, ферми чистять, а гній складують для подальшого вивезення на поля. Наслідуючи досвід найкращих у сусідньому районі тваринників, фермер прикупив у них ще 40 голів молодняка зеленогірської південної м’ясної породи, затвердженої торік Міністерством аграрної політики України. І має намір її вирощувати, як кажуть, у чистому вигляді, з подальшою реалізацією як племінної. Не менш вражаюче видовище можна спостерігати й у свинарнику, де вигулюються і нарощують сальце відбірні свиноматки та молодняк.
А не так давно, як розповіли тваринники, на фермі від колишніх власників залишилося кілька свиней, схожих на хортів, яких так і не вдалося відгодувати, та невелике дійне стадо...
У планах фермера – збільшення поголів’я ВРХ і свиней, що при хорошій ціні на тваринницьку продукцію приносить непогані дивіденди. Тим більше, що наше м’ясо не йде ні в яке порівняння з продукцією польських, бразильських та австралійських фермерів, яке нині реалізовується на українському ринку.
Окрім ”свіжої копійки”, тваринництво дає ще й органічні добрива, якими восени були щедро удобрені фермерські поля. Тож хлібороби очікують у нинішні жнива щедру віддачу і від хлібної ниви.
Мріє Сергій Паровик оновити і машинно-тракторний парк, щоб ефективніше, без відчутних втрат обробляти землю, сіяти та жнивувати. Каже, що сьогодні доводиться латати те, що є. Ось тракторист Віктор Антонюк, який обслуговує тваринницький комплекс, просто неба лагодить старенького тракторця, інші механізатори займаються ремонтними роботами у теплому корівнику. Але це вимушений крок. Скоро стане до ладу справжня ремонтна майстерня, спорудження якої завершиться найближчим часом. Її вирішили переробити з добротного приміщення колишнього сіносховища, зміцнивши спершу несучі металеві конструкції. Але, як не прикро це констатувати, в селі не знайшлося жодного фахівця, щоб зварив конструкції. Тому Сергій Паровик запросив дипломованого зварника з ”Одесабудгаз” Олександра Левчука. Доречно сказати, що одесит – спеціаліст дуже високої кваліфікації з 17-річним досвідом роботи, має шостий розряд і відповідний дозвіл на прокладання газопроводу високого тиску з пластикових труб. А якість виконаних робіт підтверджує власним клеймом. Він уже не перший рік займається газифікацією сіл Любашівського району у складі бригади газівників ТОВ ”Прометей-Парт”, яке очолюють той же Сергій Паровик і його соратник Анатолій Артеменко.
Одне непокоїть шелехівського товаровиробника – нестабільна ціна на сільськогосподарську продукцію. Наприклад, нещодавно потрібно було ”залатати” одну з фінансових дірок, тож Сергій Паровик був змушений продати насіння за закупівельною ціною. Правда, через кілька днів вона раптово ”підскочила”, і фермер втратив на різниці понад 10 тисяч тисяч гривень.
На думку Сергія Паровика, коливання цін на результати селянської праці – фатум фермерів, з яким потрібно боротися на державному рівні. Також вкрай важливим моментом є врегулювання цін на техніку, паливно-мастильні матеріали (зростають, як на дріжджах, в період сівби та жнив), мінеральні добрива, елітне насіння. І в цьому випадку цінова політика також перебуває не на боці сільських трудівників. Адже з кожним роком платоспроможність фермерів падає. І нинішня криза тут ні до чого.
Та попри фінансову скруту та негаразди, Сергій Паровик опускати рук не збирається, а тим більше – залишати землю незораною, незасіяною або комусь перепродати право власності на своє господарство. Хлібороб з діда-прадіда, він сенс свого життя вбачає у плідн
