Зі святом визволення!
Усіх ветеранів-фронтовиків, трудівників тилу, дітей війни щиро вітаю зі світлим, сповненим радості святом – 65-річчям визволення від фашистських окупантів найгарнішого та найпопулярнішого міста у світі – Одеси. Вона цідком справедливо вважається символом свободи та мужності. Від себе особисто та від президії Одеської обласної Ради ветеранів бажаю усім одеситам та жителям Одещини міцного здоров’я, всіляких успіхів та віри у краще завтра.
Голова обласної Ради ветеранів О. ГУРСЬКИЙ
Дорогі ветерани!
Шановні жителі Одеси!
Разом із сонячним квітнем приходить до нашого міста велике і знаменне свято. Цього року – воно ювілейне, пам’ятне: 65 років тому місто-герой Одесу було визволено від фашистських загарбників.
У ці дні ми згадуємо героїчні подвиги захисників і визволителів Одеси, всього нашого Причорноморського краю, піднесення над будинком оперного театру червоного прапора, переможний марш воїнів 248-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Миколи Галая, звитяжних кіннотників генерала Ісси Плієва.
Як би не стирали в нашій історичній пам’яті доблесні імена героїв, вони все одно залишаться назавжди в серцях вдячних нащадків.
Бажаємо дорогим ветеранам здоров'я, бадьорості, стійкості духу і оптимізму, а нашим землякам – витримки, життєлюбства, доброти, громадянської злагоди.
Вічна пам'ять полеглим,
Вічна слава живим!
З повагою,
голова Одеського обласного відділення Українського фонду миру Л. Михайленко
Шановні ветерани Одеси і Одеської області!
Любі одесити і мешканці міста, яке цілком справедливо носить горде звання – місто-герой!
Прийміть мої щирі вітання з Днем визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників!
10 квітня – священна дата для нашого міста, це особлива сторінка не лише у його історії, але й історії всієї країни, усього нашого народу.
Цього дня у 1944 році наше чудове місто біля Чорного моря стало вільним!
На долю одеситів випали немислимі випробування, але місто було визволено, явивши світові безсмертний подвиг людського духу.
Від імені Одеської обласної організації партії "ВО "Батьківщина" низько вклоняємося всім, хто відстояв Одесу у часи суворих випробувань. Ми вдячні вам, любі ветерани, за наше життя, за життя нашого рідного міста! Здоров'я вам, тепла і любові вашим близьким!
Ми віддаємо данину вдячної пам'яті тим, кого вже немає з нами. Всім воїнам-визволителям – вічна слава!
У соціальній підтримці ветеранів я вбачаю одне з головних завдань нашої держави те завдання, яке ми виконуватимемо послідовно і точно, незалежно від будь-яких фінансових складнощів. Багато чого треба буде зробити, і ми докладемо всіх зусиль, щоб життя тих, перед ким ми в неоплатному боргу, було гідним.
Любі друзі! Все, що відбувалося у дні визволення Одеси, назавжди залишиться в серцях величезної кількості людей, які живуть у нашій країні, і людей, які живуть за її межами. Ця пам'ять повинна передаватися з покоління у покоління, адже це по-справжньому героїчна пам'ять нашого міста, це гордість за наше історичне минуле, це взаємна підтримка, співчуття і милосердя.
З повагою,
народний депутат України, в.о. голови Одеської обласної організації партії «ВО «Батьківщина» О. РАДКОВСЬКИЙ
Вперед, на Одесу!
Цей заклик звучав у військах генерала В. Цвєтаєва, які визволили 28 березня 1944 року місто корабелів Миколаїв, а потім 30 – 31 березня форсували Південний Буг і, ламаючи опір ворога, далі наступали у напрямі Одеси за дуже важких умов весняного бездоріжжя. Заклик став відомий усій країні. У ті дні фронтовий кореспондент Борис Горбатов писав: "Я не знаю, что это было, – мечта, вера, уверенность, знание. Но даже в самые горькие дни отступления мы ни на минуту не сомневались: мы вернемся. Мы вернемся к тебе, Одесса… Убежденно пели мы в те дни:
Нас опять Одесса втретит,
как хозяев,
Звезды Черноморья будут
нам сиять.
Славную Каховку, город Николаев,
Эти дни когда-нибудь
мы будем вспоминать».
Ця пісня народилася у дні, коли радянські війська відступали. Її потім співали на всіх фронтах. І тепер, коли після багатьох місяців страждань одеситів в окупації, наближався час визволення улюбленого всією країною міста, пісня набула нового звучання. Мотив непозбутного суму від втрат змінився на радісний, який додає сил і віри у перемогу над фашистами, які, як писав Горбатов, «пришли на советскую землю не затем, чтобы она расцветала, они привезли сюда «душегубки» и сифилис, а вывозили отсюда заводы, мясо, сало, хлеб». І цілком зрозумілим було прагнення визволителів гнати гітлерівців до моря. В одеському степу вдень і вночі наші війська невідступно переслідували ворога, що відступав.
"Прудко біжить фашист! – сміялися солдати. – Бреше, від смерті не втече".
У попередній публікації ("ОВ" за 26 березня) ми писали, що після визволення дуже укріпленої Березівки розпочався наступ кінно-механізованої групи І. Плієва на Роздільну, від якої до Одеси було рукою подати. Вона розвивала наступ на південь з метою глибокого охоплення одеського угруповання супротивника із заходу і недопущення його організованого відходу за Дністер. 7 квітня плієвці з боями вийшли у район Біляївка-Маяки і перешкодили висадженню у повітря водокачки, яка постачала Одесу водою. Було створено загрозу захоплення єдиної переправи через Дністровський лиман у районі Овідіополя. Супротивник, прагнучи врятувати становище, завдав контрудару потужними силами з району на північний захід від Бунівки у напрямі Роздільної. З'єднання 37-ї армії генерал-лейтенанта М. Шарохіна відбивали безперервні атаки ворога, який намагався уникнути розгрому. Під час боїв вони знищили близько 7 тисяч солдатів і офіцерів, 240 гарматів і 160 танків.
Німецько-фашистське командування прагнуло за будь-яку ціну тривалий час обороняти Одесу, використовуючи для свого прикриття вигідні позиції: затоки, лимани, численні яри і балки. Вони перетворили у дуже укріплені рубежі вузькі перешийки між Одеською затокою, Куяльницьким та Хаджибейським лиманами. Але війська 72-го армійського корпусу особливого призначення під командуванням генерала фон Форстера, який включав чотири піхотні дивізії і 25 поліцейських частин, не змогли зупинити наступальний порив радянських військ. Вранці 9 квітня вони підійшли до Одеси. А вже увечері з'єднання 8-ї гварді
