Помітною подією в культурному житті Одеси став перший міжнародний поетичний фестиваль «Межгород-2009», що проходив у рамках традиційних пушкінських днів у Південній Пальмірі.

– На фестиваль приїхали письменники і поети з десяти міст України, з Москви, Санкт-Петербурга, Тирасполя, – розповідає голова Одеської обласної організації Конгресу літераторів України Сергій Главацький. – Ми хотіли, щоб вони познайомилися із творчістю один одного і змусили зануритися в триденне свято поезії господарів і гостей міста.

А відкривали поетичне свято в Культурно-діловому центрі медпрацівників московські поети Любов Малкова, Надія Бесфамільна, Марина Шапіро, Віктор Лові, Інна Заславська. Звичайно, було багато ліричних віршів про любов. Добрі посмішки викликали проникливі рядки Надії Бесфамільної:

Казалась мне широкою

Дорога к сердцу милого,

Не нюхавшая пороху,

Я шла на поле минное.

Ах, кабы знать заранее,

Что душу в кровь израню я,

Да с этой бы дороженьки

Мне унести бы ноженьки…

І хоча планувалося, що в перший день фестивалю будуть виступати лише москвичі, натхнення виштовхнуло на авансцену Христину Корнєєву з Ізмаїла і одесита Марка Епштейна, які, як кажуть, показали, що і у нас земля багата на поетичні таланти.

Наступного дня любителі поезії зібралися в Золотій залі Літературного музею, де виступали поети з України, лауреати поетичних фестивалів і конкурсів Олексій Торхов і Надія Агафонова з Миколаєва, Леонід Борозенцев і Юлія Броварна з Вінниці, Олександр Татаринов і Тимофій Малохатко із Запоріжжя...

– Це були яскраві, талановиті, неординарні виступи, – ділиться своїми враженнями одеситка, поет і письменник Людмила Шарга. – Три години пролетіли як одна мить. І я бачила, що слухачам не хотілося розходитися.

– А я повинен зауважити, що не підвели і господарі, які завершували поетичне свято, – вступає до розмови письменник Юрій Овтін. – Мені запам'яталися виступи Галини Маркелової, Євгена Матвєєва, Ганни Стремінської-Божко, Семена Абрамовича, Юлії Мельник, Ірини Дежевої, Євгенії Красноярової, Сергія Главацького, Юлії Петрусевічюте. Вони пишуть у різних стилях і на різні теми. Серед них представники різних професій. Але поєднує їх всіх одне – любов до поезії, слова, любов до людей.

І, звичайно, учасники фестивалю виходили на Приморський бульвар, щоб покласти квіти до пам'ятника Пушкіну. Тут їм довелося спостерігати дивну сценку: хлопець із дівчиною, про щось перемовляючись, відкривали час від часу томик Пушкіна і починали вдивлятися в рядки великого поета. Виявляється, молоді люди звіряли з Пушкіним своє майбутнє: задумували якесь бажання, а потім навмання відкривали книжку. Якщо рядки поета збігалися із задуманим, то, отже, воно повинно збутися.