В «Одеських вістях» (№ 57 від 04.06.09 р.) було опубліковано статтю «Чи бути кластеру у Болградському районі?». Порушена автором тема зацікавила наших читачів-аграріїв. Нещодавно до редакції зайшов голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Біляївського району Денис Ткаченко і поділився своїми думками про нові методи і форми господарювання на землі.
Денис не новачок в аграрному бізнесі. Навчаючись в Одеському аграрному університеті, допомагав батькові-фермерові у СФГ "Обрій", поєднував теорію з практикою. Після закінчення університету, працював в Одеському селекційно-генетичному інституті. Займався насінництвом на експериментальній базі "Дачна". Звідти і одержав направлення до аспірантури Київського інституту економіки Аграрної академії України. Пише дисертацію на тему "Розвиток аграрного підприємництва у приміській зоні".
– Вперше про кластери я почув, коли почав працювати над дисертацією, – розповідає Денис. – Мене цікавив і тепер цікавить новий формат розвитку аграрного підприємництва. Всім вже стало зрозуміло, що одному фермерові або сільгосппідприємству за сьогоднішніх умов виживати важкувато. Багато хто робить висновки, що необхідна кооперація, взаємодопомога. І коли я довідався, що є така форма об'єднання як кластери або вертикально інтегровані об'єднання, виникла потреба застосувати це на практиці у нашому районі.
На території району вже діють кілька неформальних об'єднань фермерів, по суті, кластерних за формою, які намагаються господарювати по-новому. Зокрема, така співпраця у взаємодопомозі при зрошенні та обробітку полів, під час збирання врожаю. І за іншими напрямами господарювання. Таким чином, фермери кооперуються, щоб їхня праця була ефективнішою. Проте така співпраця не набула ще цивілізованих організаційних форм.
– Я не можу сказати, що всі члени нашої Асоціації сприйняли цю ідею однозначно, – говорить Денис. – Але багато хто поставився до неї з розумінням. Створено ініціативну групу, яка по суті займається інформаційним наповненням ідеї кластеризації. До цього нас підштовхнуло саме життя. Ви ж знаєте, як сьогодні здійснюється збут сільськогосподарської продукції. Посередник приїздить на поле, домовляється з фермером, купує за копійки продукцію і їде перепродувати її далі іншим перекупникам. І так відбувається тому, що фермер один не може сформувати товарну партію, знайти гідний ринок збуту. Наприклад, щоб працювати із супермаркетами – потрібно постачати йому не менш 4-5 тисяч тонн продукції на тиждень. Тому і потрібна якась структура, яка б об'єднала три-чотири або більше господарств, координувала б їхні дії, контролювала якість, займалася серйозно інформаційним забезпеченням, маркетингом, розрахунками. У такому випадку ми одержали б зовсім новий і перспективний вид господарювання, який, у підсумку, був би вигідний і виробникам сільгосппродукції, і споживачам.
Таким чином, за задумом ініціативної групи фермер повинен займатися винятково виробництвом продукції, піклуватися про збільшення врожаю та його якість. А організаційною роботою, формуванням великих партій продукції, її реалізацією, акумулюванням додаткових коштів повинні займатися інші, добре навчені люди. Із цим одному фермерові не впоратися.
– У районі є кілька переробних підприємств, зокрема фірма "Південьагропереробка", яку очолює Олег Каземиров, – далі веде голова Асоціації фермерів і землевласників Біляївського району. – Підприємство готове запустити ще одну лінію з переробки томатів, відкрити цех глибокого заморожування овочів і фруктів. Для цього потрібні не лише додаткові кошти, але і достатні обсяги необхідної продукції. А це, звичайно, потребує збільшення площ вирощування тих же томатів, як мінімум на 200 гектарів. Але у жодного фермерського господарства немає стільки вільної землі. А от, об'єднавшись, вони легко могли б упоратися з цим завданням. Проте робити це необхідно на правовій основі, уклавши відповідні договори з "Південьагроперебкою", зокрема про те, що вона вчасно вивезе продукцію з полів, переробить її і вчасно розрахується з фермерами.
У той же час, незважаючи на лідерську позицію О.Каземирова, не все від нього залежить. Потрібна відповідна структура, яка обстоювала б інтереси фермерів. І це завдання би взяти на себе кластер. Тим більше, що в нашій області рух кластеризації вже набирає сили. У цьому питанні значну допомогу надає Регіональний центр кластеризації економіки, який діє при обласній організації роботодавців, з яким у нас склалися добрі партнерські відносини.
За задумом Дениса Ткаченка, таке вертикально інтегроване об'єднання могло б займатися не лише маркетингом, виступати у ролі посередника між виробниками і переробниками, але і цілою низкою інших проблем. Зокрема централізованим постачанням ПММ, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, що, на його думку, благотворно вплинуло б у цілому на господарську і фінансову діяльність фермерів. Нарешті, воно могло б вступити у переговорний процес з керівництвом тієї ж Дністровської зрошувальної системи, щоб налагодити цивілізовану співпрацю державної організації з приватними виробниками, займатися залученням інвестицій у сільськогосподарську галузь.
– Я вважаю, що спочатку треба спробувати, як ця система покаже себе у ділі, – далі веде він. – Можливо, спочатку необхідно впровадити кілька кластерів – зерновий, тваринницький, овочевий. І якщо це виявиться економічно вигідним, об'єднати їх в один Біляївський або Приміський кластер.
...Мені зрозумілі сумніви фермерів щодо нової організації співпраці. І тому хотів би нагадати, що саме завдяки кластерній системі, що застосовна не лише у сільському господарстві, Японія після Другої світової війни встала на ноги і перетворилася в одну з передових індустріально розвинених держав. Саме ця система господарювання дозволяє Китаю домагатися щороку небачених темпів зростання ВВП, незважаючи на світову кризу. А ми все думаємо, сумніваємося.
Можливо, і нашим виробникам настав час об’єднуватися у кластери, "щоб не пропасти по одному..."
