Зараз дуже модно при декорації офісів, ресторанів, кафе, особняків використовувати природний матеріал – луганський і болгарський піщаник, кримський черепашник, карпатський сланець, «дикий камінь», що «росте із землі» у Бессарабії. Безперечно, натуральний камінь гарний і самобутній, чого не скажеш про всюдисущий пластик.
Великим попитом останнім часом користується сланець. Цей вид каменю не вицвітає на сонці і під впливом вологи вигадливо змінює колір. Його багата колірна гама дозволяє добирати відтінок, який підходить до будь-якого архітектурного вирішення. Майже паралельне розташування витягнутих або пластинчастих мінералів, що входять до його складу, дозволяє розколювати камінь на тонкі пластинки. В Одесі, в Ізмаїлі, у Рені та інших містах сланцем викладають цоколь, колони, арки. Використовується сланець також для внутрішніх робіт – облицювання підлоги, стін, оздоблення камінів, для виготовлення стільниць, ваз, свічників та орнаментів. І, звичайно, камінь широко застосовується у плануванні та декорації садово-паркових ділянок, оранжерей.
У прайс-аркушах фірм, які торгують декоративним каменем, за сланець карпатський називають досить високу ціну – 80 гривень за квадратний метр (на експорт до Росії – по 20 доларів). Але, схоже, не всі користуються каменем, добутим за всіма вимогами вітчизняного законодавства. Такий висновок можна зробити, ознайомившись з листом до редакції голови Ренійського районного Фонду підтримки підприємництва Н.І. Іванової.
"У Ренійському районі розташована археологічна пам'ятка І – ІІІ ст.н.е. – так звана Кам'яна гора. Вона розташована біля села Орлівки і височить над навколишнім степом, – пише Ніна Іллівна. – З вершини цієї гори видно озера Кагул і Картал, річку Дунай і плавні, які підходять до підніжжя майже впритул. Щодо походження цієї гори вченими написано чимало, але єдиної точки зору немає. Яким чином вона з'явилася у наших бессарабських степах – загадка.
Кам'яна гора привертала увагу людей ще у доісторичні часи. Поруч з нею виявлено рештки поселень епохи міді (гумельницька культура), бронзи, раннього заліза.
Римляни високо оцінили вигідне стратегічне розташування Кам'яної гори як форпосту прикордонного пункту і спорудили на ній фортецю. Археологічні розкопки дозволили встановити, що римська фортеця на Дунаї була споруджена не на порожньому місці.
Встановлено, що перші люди оселилися на Кам'яній горі ще у VІІІ столітті до н.е.(тільки гора тоді була набагато більших розмірів). Дослідження тривають і сьогодні.
Проте з кожним роком Кам'яна гора стає все меншою і меншою. Схоже, для якихось людей вона стала джерелом легких грошей. Можу припустити, що невідомі добувають тут камінь для будівництва. Кам'яна гора – унікальна стародавня пам'ятка природи та історії – може зникнути з карти нашого району. Ми повинні зупинити цю руйнівну діяльність".
Далі у своєму листі Ніна Іллівна говорить про те, що Кам'яна гора могла б стати дуже цікавою ланкою у туристичному маршруті надзвичайно мальовничими місцями Рамсарських угідь, поряд з системою прісноводних озер з їхньою первозданною флорою та фауною.
До вищесказаного залишається тільки додати, що спроба розібрати гору на будівельні матеріали була розпочата у 1962 році – тут почав працювати кам'яний кар'єр з видобутку сланцю відкритим способом і з застосуванням буровибухових засобів. Але знавці вчасно помітили наявність культурного шару, сповістили про це археологам, і ті вжили екстрених заходів щодо порятунку пам'ятки. З того часу біля Орлівки і провадяться розкопки гето-дацької фортеці і римських укріплень – сюди практично щоліта приїздять наукові співробітники Одеського університету ім.Мечникова зі своїми студентами.
Одержавши тривожний сигнал, ми зателефонували сільському голові Орлівки Івану Васильовичу Кіронаки. Він погодився з тим, що за останні десятиліття Кам'яна гора справді значно зменшилася у своїх розмірах:
– У нашому селі є приповідка: не будеш жити стільки, скільки Кам'яна гора. Але, виходить, Кам'яна гора теж не вічна.
Сільський голова стверджує, що на сьогодні ніхто не веде узаконений видобуток каменю, проте, у Рені бачив офіси, облицьовані сланцем з Кам'яної гори.
На завершення скажемо, що ще у 1998 році, складаючи акт стану пам'ятки архітектури, начальник археологічної експедиції, доцент кафедри історії стародавнього світу і середніх віків Одеського університету ім.Мечникова Римма Дмитрівна Бондар написала: "Слід звернути увагу на той факт, що збиток культурному шару пам'ятки завдають спроби "любителів старовини" вести самостійні розкопки".
Очевидно, в останні роки до "золотошукачів" примкнули "чорні комерсанти" від будівельного бізнесу.
