За перше півріччя 2009 року у Чорному морі та внутрішніх водоймах області рибодобувними підприємствами було виловлено 3696 тонн риби, що на 392 тонни більше, ніж за аналогічний період минулого року. До реалізації надійшло 1841 т чорноморського шпрота, 411 т дунайського оселедця, 388 т товстолобика, 183 т карася, 161 т піленгаса, 510 т інших видів риб та 200 т мідії.
Разом з тим, потенційні можливості рибогосподарських водойм області, передусім ставків та малих водосховищ, площа яких складає понад 20 тисяч га, майже не використовуються.
Якщо врахувати, що для рибництва придатна лише половина водойм, а це близько 10 тисяч га, то при цілеспрямованій роботі вони можуть значною мірою забезпечити населення високоякісною рибою.
Навесні поточного року в Ізмаїлі відбулася виїзна колегія Комітету рибного господарства України, в якій взяли участь представники галузі всіх регіонів України. Головою Комітету М.М. Шведенком було поставлено завдання – проаналізувати сучасний стан використання рибогосподарських водойм та вжити суттєвих заходів щодо їх ефективного використання.
Управління «Західно-Чорноморська держрибоохорона», як представник виконавчої влади в сфері контролю за веденням рибного господарства, провадить активну роботу, спрямовану на збільшення рибопродуктивності водойм. Передусім, необхідно дати відповідь на запитання: чому така велика кількість водойм не дає рибної продукції?
По-перше, цією проблемою серйозно ніхто не займався. По-друге, відповідно до чинного законодавства, щоб займатися рибництвом, орендар повинен мати договір оренди водойми, який видається районними держадміністраціями, а також повинен бути складений Режим рибогосподарської експлуатації кожної водойми, який розробляється науковими організаціями і затверджується Держкомрибгоспом України. Однак передача водойми в оренду з метою риборозведення займає дуже багато часу, тому що для її оформлення Облводгосп безпідставно вимагає збір великої кількості довідок. По-третє, орендарі займались риборозведенням та виловом риби як без наукового супроводу, так і безналежного державного контролю.
Крім того, необхідно зазначити, що всі ставки та малі водосховища були побудовані за часів Радянського Союзу, за проектами та за державні кошти. Після будівництва на кожну таку водойму Облводгоспом були підготовлені водогосподарські паспорти та Правила водогосподарської експлуатації. Тому перед здачею водойми в оренду районні держадміністрації повинні запросити в Облводгоспі копії зазначених документів та видати їх орендарю разом з договором оренди.
При риборозведенні орендар ніякого стосунку до гідротехнічних споруд не має, не використовує він і водні ресурси. В даному випадку використовується риба, яка споживає водні живі ресурси, що населяють товщу води та перебувають на дні водойми. Фактично, при порушенні орендарем Правил водогосподарської експлуатації та Режиму рибогосподарської експлуатації водойми, а також не сплати орендної платні він може бути позбавлений права риборозведення.
В чому ж полягає технологія вирощування риби? У квітні водойма зариблюється. Три місяці риба годується та виконуються інші рибницько-меліоративні роботи, спрямовані на збільшення природних кормів. З першого серпня, коли риба досягає товарної маси – 04, – 05 кг – розпочинається її відлов та реалізація. При цьому годівля риби триває до жовтня. Якщо дозволяють умови, то частку риби можна залишити на другий рік, з тим, щоб реалізацію риби здійснювати протягом року.
Ще раз хотів би наголосити, що ставки та малі водойми є об’єктами державної власності, побудовані за державні кошти і їх вартість повинна бути компенсована державі через оренду плату.
Відомо також, що будь-яка діяльність повинна приносити прибуток. Тому декілька слів про економіку на прикладі риборозведення на ставку площею 20 га. За біологічними нормативами, при дотриманні всіх технологічних норм один гектар водойми може давати 2,0 – 2,5 тонни риби. Але враховуючи недостатню кваліфікацію орендарів та відсутність повноцінних кормів, можна отримати 1,0 тонну, в тому числі 0,6 – 0,5 т/га коропа та 03, – 0,4 т/га рослиноїдних видів риб. Виростити 20 тонн риби на 20 – гектарному ставку не становить великих труднощів.
Порахуємо витрати: зарибок – 20 тисяч гривень, корми – 30, оренда – 6, інші витрати – 40 тисяч гривень. При реалізації риби за ціною 10 грн/кг отримаємо 200 тисяч гривень доходу та 100 тисяч гривень чистого прибутку. Якщо мати власні корму, а рибу продати дорожче – прибуток зростає. Крім того, добрий господар, окрім риби, може виростити ще по сотні качок та гусей.
Як же складається робочий день орендаря?
Погодувавши о 7 годині ранку рибу, зваривши юшку, підсмаживши качку, орендар відпочиває у холодочку, відслідковуючи, як ростуть його коропи, аж до 15.00, коли знову необхідно погодувати рибу.
Щоб відволіктись від поганих думок про важку працю, орендар, лежачи на боку, може закинути вудку, щоб піймати декілька коропів для коханої дружини, яка увечері може провідати чоловіка, щоб разом помилуватись, рідною природою.
Місцеві жителі знають, яка важка праця потрібна при вирощуванні сільськогосподарських культур або в тваринництві. Тому рибництво – це курорт на березі водойми, яке ще й приносить непоганий прибуток. В такому випадку в районних держадміністраціях повинна бути черга справжніх господарів, охочих замінити недбайливого орендаря, у якого замість риби в водоймі – жаби по берегах співають серенади...
Державі потрібна риба, місцевим органам влади – орендна плата, а орендарям – прибуток. Все це може бути, якщо ефективно використовувати водойми для рибництва.
На водоймах, які є в області, і зараз практично не використовуються, можна щорічно отримувати не менше 5 – 7 тисяч тонн високоякісної риби. Все необхідне для цього є: і риборозплідники, які можуть повністю забезпечити зарибком, і корми, і наукові організації та кваліфіковані кадри спеціалістів-рибників. Органи рибоохорони завжди можуть надати кваліфіковану допомогу орендарям як у вирощуванні риби, так і в її охороні.
Останні факти загибелі риби в Болградському та Балтському районах свідчать про відсутність професіоналізму та безвідповідальність людей, які займалися риборозведенням. Тому районним держадміністраціям спільно з органами рибоохорони необхідно терміново вжити заходів щодо використання водних об’єктів загальнодержавного значення для вирощування риби.
Настав, як кажуть, час переходити від індукції до продукції.
