Дорогі друзі!
Щиро вітаю вас із Днем знань та початком нового навчального року. Особливі вітання тим, хто цього року йде до першого класу, і студентам-першокурсникам. Це – особлива подія у вашому житті, чудовий і надзвичайно цікавий час, з якого розпочинається світла дорога до знань і успіхів.
Вірю, що на цьому шляху кожний з вас зуміє розкрити свої здібності, таланти і чесноти, втілити мрії у життя. Переконаний, що ваші серця завжди будуть сповнені щирої любові до рідної землі, а набуті знання й уміння ви вміло застосуєте на благо української держави.
Слово глибокої шани адресую українським педагогам. Ваша професія вимагає особливого дару і покликання, великої відповідальності і віри. Від ваших зусиль залежить успіх розпочатих глибинних перетворень у сфері освіти і науки, подальше утвердження системи зовнішнього незалежного тестування, реалізація принципів Болонського процесу та входження України до єдиного європейського освітнього простору.
Закликаю молоде покоління шанувати батьків, учителів і наставників, вивчати українську мову, історію, культуру і традиції. Без національної гідності і пам'яті людина втрачає Богом дану індивідуальність та унікальність.
Бажаю міцного здоров'я, щастя, благополуччя, успішного навчання в ім'я процвітання України.
Президент України
В. ЮЩЕНКО
Любі учні і викладачі!
Шановні батьки!
Щиро вітаю першокласників, першокурсників, студентів і учнів, викладачів і наставників з початком нового навчального року. Бажаю всім головного – ніколи не втрачати властивого людині прагнення до знань.
Школа дає перший життєвий досвід, формує характер і дарує міцну дружбу. Не випадково шкільні роки називають світлою порою: з несміливого першокласника виростає особистість зі своїми поглядами і світоглядом. Ми особливо вдячні за це вчителям. Важлива роль у процесі виховання і навчання зберігається за батьками.
Освітній комплекс Одеської області – один з найбільших в Україні. І ми робимо все можливе для збільшення фінансування галузі. З обласного бюджету здійснюється будівництво і реконструкція шкіл і дитячих садків, великі кошти спрямовуються на інформатизацію освіти. Завершується забезпечення транспортом сільських шкіл. На черзі – планова заміна техніки, яка випрацювала свій ресурс.
Робота щодо розвитку освіти краю триватиме далі.
Бажаю дітям і дорослим, всім, хто навчається і навчає, щастя, здоров'я, добробуту і високих особистих досягнень в освіті!
З повагою,
голова Одеської обласної ради
М. СКОРИК
Навчатися, щоб допомагати країні
Настя Виходцева народилася 23 жовтня 1991 року. Вступила на відділення журналістики філологічного факультету ОНУ:
– На мене з дитинства впливали дві ідеології. З одного боку, це спогади старших у родині, які зберегли переконання своєї молодості. Бабуся, як і багато пенсіонерів, шкодує про розвал країни, вважає, що раніше жилося краще, на все були тверді ціни, не було такої злочинності.
Я не жила у той час, але можу порівнювати його з нинішнім. Вважаю, що ставлення до минулого і до нинішньої свободи у моїх однолітків, як і до всього іншого, залежить від виховання. Якщо я бачу, що для молоді незалежність – це поводитися, кому як захочеться, бо все дозволено, то це – не свобода, а скоріше випадання з культурного шару.
З другого боку, я росла разом із країною, що розбудовує свою незалежність. Рада, що живу в таких умовах, і цілком приймаю цей курс. І хоча у нашій родині всі росіяни і болгари, я вважаю себе українкою. Мені близькі українська культура, обряди, мова. Моїм улюбленим предметом у школі була історія України. Навіть, незважаючи на те, що оцінка подій і трактування ролі народних лідерів змінювалися щороку .
Щоправда, це утруднює розуміння того, як далі жити в незалежній країні. Але ж ця тема найбільше до душі. Не дуже давно, коли я дивилася по телевізору політичні скандали, це було для мене джерелом дуже сильних переживань, а не розважальне видовище, коли дорослі люди поводяться так, нібито сваряться в пісочниці. Я сідала до телевізора з бажанням розібратися у громадських віяннях, визначитися, хто ж позитивний герой, для того, щоб прийняти чийсь бік. Але не вдається!
Зараз я дедалі частіше помічаю сталі стереотипи, перемелювання тих самих тез. На жаль, багато нинішніх лідерів виглядають смішними. А мені так не хочеться бачити смішними людей, які керують країною.
Тому можливість вільно висловлюватися про уряд я розцінюю як надбання демократії, хоча сама по собі можливість нічого не змінює в його діях.
Мене ж часом буквально розпирає бажання щось зробити для своєї країни. Мене засмучує, що багато хто ставиться до сьогодення і майбутнього своєї країни з байдужістю. Це одна з причин, через яку я хочу навчатися, стати журналістом. І мене цікавлять не інтерв'ю із зірками естради, а соціально-політичне дихання країни. Тобто, наше щоденне життя, – вже яке воно є!..
Вчитель праці... на задвірках
ПедагогічнудіяльністьвчительісторіїтапраціАндріївськоїЗОШ, депутатБілгород-ДністровськоїрайонноїрадиВікторПавловичСавчукрозпочинаву1970 році. Після закінчення Шевченківського педучилища трудового навчання у Черкаській області прибув викладати до села Широкого Білгород-Дністровського району. Тоді виявився єдиним учителем праці, котрий має фахову освіту. Майже за сорокарічний період роботи Віктор Павлович залишився у районі одним із небагатьох, що мають освіту вчителя праці. Додатково у 1978-му закінчив істфак Одеського держуніверситету ім. Мечникова.
– Викладання праці непокоїть мене сьогодні, як ніколи, – ділиться думками Віктор Павлович Савчук. – На мій погляд, вчитель праці опинився сьогодні на задвірках освіти. Найчастіше такі уроки викладають вчителі географії, ботаніки, історії, фізкультури... І лише після основного предмету віддають залишки творчих сил урокам праці, які повинні бути одним із найважливіших предметів для будь-якого школяра, і, насамперед, для сільського. Але із переходом на 12-річне навчання уроки праці виявилися не настільки обов'язковими. Отже, держава чинить не по-державному. Години викладання праці настільки скорочені, що для кожної із шкіл стає важко знайти фахівця, який погодився б навчати предмету за 8 годин на тиждень. У п'ятому класі для уроків праці відведена усього одна година! У сільських школах залишилося небагато учнів, і їхнє число рік у рік скорочується. У Андріївській школі, розрахованій на 460 місць, 1 вересня за парти сяде усього 190 учнів. У сусідньому селі Розкішному – 58. Число учнів рік у рік неухильно скорочується. За прогнозами, у 2050 році число міських жителів в Україні досягне 80%, а сільських зменшиться до 20%. Саме з цією тенденцією пов'язано рішення, ухвалене на останній сесії Білгород-Дністровської райради, щодо створення в районі перших трьох освітніх округів. Поряд із цим якість освіти сільського учня повинна ставати набагато вищою. Але цього не можна сказати про уроки праці. Нова програма Міносвіти та науки з трудового навчання написана пречудово, навіть із урахуванням місцевих особливостей, а матеріальна база настільки застаріла, що не витримує критики. У Білгород-Дністровському районі за період незалежності не знайшлося коштів для відновлення устаткування шкільних майстерень. Але якщо навіть найкраща навчальна програма матеріально не підкріплена, якісне навчання автоматично стає неможливим.
З тієї причини, що до питань трудового виховання склалося зовсім зневажливе ставлення, у буквальному значенні страждає екологія, гине наша земля. 20 років тому у Андріївській школі було посаджено парк. Діти самостійно доглядали за закріпленими деревами, поливали їх. Сьогодні це один із найкращих шкільних парків у районі. Рік тому ми разом із дітьми посадили 1200 дерев у своєму селі. Майже усі дерева загинули: їх обгризли місцеві кози. На жаль, сьогоднішнє покоління вже не прагне доглядати молоді деревця, багатьом не шкода спалених лісосмуг, вони не намагаються творити своє екологічне майбутнє. І при цьому ганебному становищі вчителі-трудовики практично знищені! Знайомий аграрій скаржиться: взяв під оренду сучасні збиральні сільськогосподарські машини, з повною автоматикою та кондиціонером. Але вже сьогодні посадити у кабіну освіченого механізатора проблематично, а незабаром стане нікому довіряти техніку. У сільському господарстві допрацьовують старі кадри, а молоду зміну, починаючи із сільської школи, повною мірою не готують. Сьогодні модно говорити, що село – генофонд нації. Як же виживе наша нація, якщо ми її не вчимо працювати з дитинства? Адже праця є першорядною основою для гармонійного розвитку особистості. У праці дитина дорослішає, утверджується в ній, проявляє свої здібності і таланти. Ось для чого необхідно привчати любов до праці. Саме на уроках трудового навчання учні можуть відчути радість робочої людини та гордість успіху. Якщо негайно не переглянути ставлення до названої мною гострої проблеми, то вже незабаром ми втратимо покоління, здатне працювати на селі. Подивіться уважно на частину сучасної сільської молоді, яка не навчилася працювати. Хіба побачене не вражає?
Тетяна ГУРІЧЕВА,власкор «Одеських вістей», с. Андріївка, Білгород-Дністровський район
«Їм не платять, а вони однаково працюють...»
– такпожартуваводинізучасниківпідсумковоїколегіїМіністерстваосвітитанауки, яка27 серпняпройшлаурежимівідеоконференціїпідголовуваннямІванаВакарчукаібулаприсвяченапроблемампрофтехосвіти.
Відкриваючи засідання, міністр перерахував останні досягнення, розповів про перспективи оптимізації профтех-освіти, підкресливши, що зміни не будуть пов'язані зі скороченням кількості учнів та викладачів, а також закликав усіх тих, від кого це залежить, піднімати престиж робітничої професії.
– Ми повинні готувати професійні робітничі кадри, нестачу яких вже сьогодні відчуває наша економіка, – відзначив міністр.
На його думку, жодних проблем для проведення реформ у цій сфері освіти не існує, за винятком однієї – відсутності у держави грошей на потреби ПТУ. Але, все ж таки, на головне, – на повсюдне впровадження української мови – гроші все ж таки знайшлися, вважає він.
– Треба провести моніторинг рівня знань, які одержують учні, і забезпечити ПТУ підручниками українською мовою. Необхідно надрукувати 135 найменувань у кількості 2,7 млн примірників. Цього року вже повинні видати 22 найменування підручників, – поінформував присутніх Іван Олександрович.
Як стало відомо під час селекторної наради, Міністерство освіти та науки України виступило з ініціативою: система профтехосвтіти повинна бути передана на баланс облдержадміністрацій.
«Усі школи готові до початку навчального року»
АпроцеміністросвітитанаукиУкраїнизаявивднемранішенаселекторнійнараді, темоюякоїстали«Підсумкирозвиткузагальної, середньої, дошкільноїтапозашкільноїосвіти».
У 2009 році, за даними Міністерства освіти, за шкільні парти сяде на 13 тисяч першокласників більше, ніж у минулому.
Міністр не виключає, що "можливо, перший тиждень або два будуть якісь стандартні ситуації, коли необхідно щось дотягти, і, можливо, не в усіх школах будуть підручники на руках у школярів". Але, у цілому, на його думку, навчальні заклади готові до початку навчального року.
– Учнівський контингент у зв'язку із низькою народжуваністю останнім часом значно скорочується, – повідомив міністр.
Але, проте, запевнив присутніх у тому, що в майбутньому навчальному році жоден із дитячих садків, які, до речі сказати, усі попередні роки так безжалісно роздавали під різні установи та організації, не буде перепрофільований або відданий в оренду.
– Минулого року понад половина випускників педагогічних вузів Одеської області так і не з'явилися на роботу за спеціальністю – до початкових та середніх навчальних закладів, – поскаржився високопоставлений чиновник.
За словами Івана Олександровича, така ситуація склалася в усіх, без винятку, регіонах України.
– Існують кілька причин, з яких молоді фахівці відмовляються йти викладати до шкіл та ПТУ. По-перше, слабка мотивація – небагато випускників хочуть стати вчителями. А ще – це недосконала система відбору абітурієнтів, низька якість професійної підготовки та невисока заробітна плата, – пояснив міністр.
Одним зі шляхів розв’язання проблеми, на його думку, можуть стати зміни, які він планує впровадити у систему підготовки вчителів. Ідея така – педагогічну підготовку студентів здійснювати у режимі післядипломної освіти – лише для випускників класичних факультетів, які одержать відповідну рекомендацію навчального закладу.
Що стосується єдиного тестування та пов'язаних з ним численних побажань майбутніх абітурієнтів та їхніх батьків щодо проведення тестування як українською, так і російською мовами. За переконанням Івана Вакарчука, пройти тести російською мовою – отже порушити Конституцію України. Міністр заявив, що є наміри посилити процес вивчення державної мови у школах. Вчителям же доведеться згадати свої дитячі роки і також відвідувати спеціальні факультативи для того, щоб підвищити рівень знання української мови.
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
