Осінь… Дощзмиваєостаннікольориліта. Дні перетворюються на сіру буденщину. Але атмосфера бібліотеки надихає на спомини, переживання, сіє нові думки, ідеї.
Скільки себе пам’ятаю, цю неповторну атмосферу створюють справжні любителі і цінителі книжки, відданні своїй справі фахівці: Алла Іванівна Рожкова, Марія Іванівна Захарченко, Надія Тихонівна Гінчак, Любов Федорівна Чумаченко.
А у нас ювілей!
Цього року Шевченківській сільській бібліотеці минає 60. Для людини вже час іти на пенсію, для бібліотеки – пора юності не закінчується ніколи. Адже, щодня сюди заходить понад 60 відвідувачів. Більшість з них школярі, які залишають тут подих молодості, переживань, вражень.
- За свої 60 літ здобула книгозбірня немалий життєвий досвід, пережила вона й "інсульт" – ті важкі дев’яності, коли фонд не поповнювався, опалювати було нічим, заробітна плата була мізерною, - згадує Марія Іванівна Захарченко. – Але ми не полишали роботи. Спочатку я думала, що не знайду нічого кращого, а потім зрозуміла, що обожнюю свою професію. І гроші тут ні до чого, бо справжня винагорода за мою працю – це задоволений відвідувач, який неодмінно прийде ще раз.
Один день з повсякдення…
Прохолодна кімната, стелажі заповнені книжками. Виданими переважно ще за часів СРСР, на невеликих папірцях – написані від руки автори творів. За столом – Алла Іванівна Рожкова, завідувачка бібліотекою, на обличчі – усмішка, в очах – теплота і привітність:
- О, це ж постійний наш читач! Проходьте, проходьте! В мене знайдеться для Вас щось цікавеньке. Ось тільки вчора отримали нові книжки. А ще Ви запитували минулого разу "Обломов" Гончарова, вже повернули. І я б порадила почитати Вам "Сестру Кері" Драйвера. Сама вчора вже втретє перечитувала. Дуже повчальна річ. Вам обов’язково сподобається!
І так завжди. Прийшовши за однією книжкою, повертаєшся з повним пакунком. Але на бібліотекарів не ображаєшся, бо вони вивчили смаки кожного читача і завжди порадять щось для душі. Це можуть підтвердити постійні відвідувачі: Марія Насальська, Василь Петренко, Микола Гінчак.
Частенько провадяться конкурси: "Юний журналіст", "Кращий краєзнавець", "Подаруй бібліотеці книжку", в котрих відвідувачі беруть найактивнішу участь. Скаржаться організатори лиш на одне: коштів на призи не виділяють. Бідна бібліотека й на періодику, в цьому році не отримує жодного примірника. Але ж на столі лежить підшивка районки за останній місяць? Це знову заслуга бібліотекарів.
- Приносимо з дому хто що може. Робимо підшивки, вирізаємо цікаві матеріали, вклеюємо в теку. Почалася школа і все пішло в хід, - говорить Марія Іванівна.
У дитячому відділі, напроти входу, розміщена виставка найкращих книжок. Це справа рук двох невгамовних працівниць бібліотеки: Надії Тихонівни та Любові Федорівни.Кожен відвідувач може почитати новенькі, гарно ілюстраційно оздоблені книжечки з виставки. А можливість взяти додому мають лише постійні і найвідданіші читачі-школярики, серед яких варто виокремити Юрія Бондаренка, Валентина Слободенюка, Марину Ткаченко.
Замість історії…
У 1950 році у бібліотеці налічувалося тільки близько тисячі примірників книжок. Нині тут здружилися старі пожовклі видання і нова література, знайшли спільні інтереси школярі і більш зріле покоління. Екзотичною сторінкою в історії стало свято "Української вишивки". На честь якого бібліотекарі влаштовують виставку. Саме в ці дні дістаєш з бабусиної скриньки вишивання і несеш до священного храму Книги. Це свято є свідченням того, що село Шевченкове зберігає, підтримує і популяризує національні традиції. А бібліотека бере в цьому чи не найактивнішу участь.
Її працівники ревне вірять в те, що аудіовізуальні засоби ніколи не витіснять друковану книжку, вірять в її вічність і безсмертя. А разом з цим і в те, що бібліотека ніколи не згине. Їй ніколи старіти, бо у неї одна мета – плекаючи любов до літератури, виховувати покоління особистостей.
