Над великим і малим стадіонами біля Великомихайлівського навчально-виховного комплексу стояв гомін уболівальників, що перекривався суддівськими свистками. Хлопці у футбольній формі весело ганяли м'яч і лупили по воротах. 16 команд із різних сіл району змагалися у відбірному турнірі на обласну спартакіаду.
У Великомихайлівському районі люблять футбол. Тому дитячі спартакіади "Шкіряний м'яч" провадяться регулярно щороку. Азарт підігріває і те, що на стикових матчах будуть вирішуватися питання не лише першості, але й участі у всеукраїнських змаганнях.
– Завдяки майстерності молодих спортсменів у минулому році наш район опинився на другому місці в області, – не без гордості за своїх вихованців говорить вчитель фізкультури НВК (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія) Григорій Балакан.Він відомий тим, що районна команда "Атлетик", яку він тренував, успішно репрезентує Одещину на чемпіонатах з міні-футболу та пляжного футболу. Його учень Рома Пачев цього літа був у складі збірної України в іспанському місті Севільї, де проходив відбірковий турнір на Чемпіонат світу, а Віталій Дерюга став бронзовим призером у змаганнях з пляжного футболу. Є чимала заслуга Григорія Балакана у тому, що сільські хлопці, стаючи переможцями, усе частіше поверталися додому майстрами спорту, призерами першостей України, Збройних сил.
Це тим більш цікаво, оскільки сьогодні багато батьків вважають фізкультуру другорядною дисципліною. Це ставлення старших передається і дітям. Справді, предмет – непрофілюючий. Але вплив уроків з фізвиховання прямо пов'язаний зі здоров'ям, без якого жодні оцінки не на радість.
– Чи відрізняється стан здоров'я сьогоднішніх учнів від того, з яким приходили у перші класи діти попереднього покоління, тобто, 15 років тому?
– У порівнянні з ними? нинішні хлопці виглядають у фізичному плані набагато слабкішими, – з жалем говорить Г. Балакан. – І це при тому, що сільські діти, як правило, міцніші, оскільки вони ближче до природи, з дитинства залучені до домашньої праці і більше ружаються. Але й вони не уникли загальної тенденції, проявленої в ослабленні м'язової сили та зниженні витривалості.
– А чи сильні вони духом?
– Внутрішнє загартування теж не те, що було. Не вистачає боєвитості, дитячої жвавості. У більшості згасли патріотичні пориви як спонукання до діяльності. Нерідко в настроях переважає інертність. Немов учні нового часу не готуються стати активними членами суспільства. Адже особливо чоловікові для розвитку необхідне вміння брати на себе відповідальність за інших, проявляти волю, усвідомлювати себе захисником.
– Можливо, їм передається апатія, породжена зростаючими соціальними труднощами?
– Це, звичайно, одна з причин. Справа в тому, що у дітей змінилася мотивація. Вони орієнтуються не на образ героя, а на приклади одержання високих доходів у бізнесі. Є багато дорослих, котрих вони у цьому хочуть наслідувати.
– Які ж критерії фізпідготовки введені для учнів у школі?
– Перший – це оцінка того, як учень засвоює теоретичний матеріал. Потім, як на основі того, що він зрозумів, він зможе виконати поставлене перед ним практичне завдання. І лише потім – як він складає норматив. Але складання контрольного тесту не є пріоритетним при оцінюванні. Важливіше, щоб діти усвідомлено виконували вправи. Наприклад, технологія бігу на 100 метрів містить у собі фази старту, стартового розгону, бігу по дистанції та фінішування. Важливо правильно виконати кожну з них, але робити – посильно, щоб не нашкодити здоров'ю та виключити травми. Рекорди тут ставити не потрібно.
– То ж виграє чи ні від такого підходу система навчання фізкультурі?
– Є офіційна вимога, якої ми дотримуємося. Але те, що наші діти не усі і не повністю готові до виконання нормативів, звичайно, викликає занепокоєння.
– А чому вони не готові?
– Значно погіршилися екологічні умови: не те повітря, не та вода. У раціоні дедалі частіше ненатуральні продукти. Колись навіть така нехитра страва, як шматок хліба з маслом, була свіжою та калорійною. Тепер на стіл подаються консерви, чіпси, кетчупи, молоко з порошку, розведеного водою, ковбаса, де м'ясо замінює підфарбований сурогат. Вже на пляшках пишеться: вода із запахом яблука або ананасу. І хто лише дозволяє таке рекламувати?
– Учні часто скаржаться на погане самопочуття?
– За моїми спостереженнями за 26 років роботи в школі, – частіше, ніж років десять тому. Тому на перше ж прохання учня йому дозволяється не бути на уроці. Вже ніхто не квапить, не вимагає проявів гімнастичної спритності, сили. Це техніка безпеки на фізкультурі, яку знають діти.
– І все ж таки як сучасну дитину залучити до спорту?
– Я почав використовувати просту методику ранкової зарядки. 6.30 – це час найбільш енергетично насичений, повітря максимально збагачене киснем, аромати трав найбільш цілющі. На шкільному майданчику ми 15 хвилин займаємося бігом, потім розминкою, качанням пресу, віджиманнями. Потім діти йдуть додому, приймають душ, снідають і відправляються у класи. Щоп'ятниці – розбір ситуацій...
– А чи не перевантажує таке раннє тренування?
– Це не тренування на зношування, що буває у великому спорті, орієнтованому на призи та результати. Це легкі, необтяжливі вправи. Поліпшується циркуляція крові, стає інтенсивнішим дихання. Діти розпрямляються, у них з'являється добрий апетит. Душ стимулює нервову систему. Як наслідок, учні стають спокійнішими, розсудливішими. І краще засвоюють шкільний матеріал. То ж хочеш бути відмінником – марш на зарядку. Щоранку на майданчик приходять до 150 маленьких добровольців.
– Що найважче у Вашій професії вчителя фізкультури?
– Боляче дивитися на нездорових дітей. Раніше переломи були винятковим явищем. Тепер тріщини в кістках виникають від будь-якого необережного руху. Від ударів, звичайних для пустотливого дитинства, залишаються гематоми, які подовгу не сходять. А хіба можна спокійно відноситися до того, що зі старшокласників, які досягли призовного віку, медкомісія не може відібрати людей, придатних до служби. Адже це – лихо нації.
