Нині, коли агроформування вважають овочівницьку галузь нерентабельною, на Савранщині товарним городництвом займаються в основному дрібні сільгоспвиробники. Серед них і брати Олег та Олександр Феленюки з Дубинового.
Так склалося, що хлопці постійно йдуть одним спільним трудовим шляхом. Разом працювали в колгоспних олійні та пекарні, потім – на лісорозробках. І от уже півтора десятка років пліч-о-пліч вирощують городину.
А почалося все з поїздки в Овідіопольський район, в гості до сестер. Побачивши, що у них непогано йдуть справи в овочівництві, Олег та Олександр вирішили й собі заробляти на хліб насущний таким же чином. Тим більше, що для цього у них були непогані передумови. Брати мали тригектарну земельну ділянку-городу біля урочища Огруд. Близькість до Південного Бугу забезпечувала можливість поливу, без якого, як відомо, вирощувати овочі майже неможливо.
У перший рік господарювання новоспечені овочівники посадили лише капусту і... зазнали невдачі. Так брати на власному досвіді переконалися, що вирощувати тільки одну овочеву культуру – великий ризик. Тому в подальшому кількість культур поступово збільшувалася. На даний час площа, яку обробляють дубинівські городники, розподілена на ділянки під капусту, перець, баклажани, помідори, моркву, цибулю, огірки, картоплю.
За роки господарювання овочівники обзавелися деякою сільгосптехнікою. Тепер мають трактор, мотоблок, обприскувач, а також вантажівку. На поливі застосовують крапельний та аричний методи. Вирощену продукцію реалізують на базарах в районному центрі та деяких селах району. Звісно, вирощувати городину на тригектарній ділянці двом чоловікам нелегко. Тому овочівники не відмовляються від допомоги родичів, друзів.
Найгострішою проблемою для себе брати вважають отримання кредитів, яких вони потребують щовесни на придбання насіння, засобів захисту рослин, пального тощо. Проте високі відсотки, які встановлюють сьогодні банки, не прийнятні для сільгоспвиробників.
Здобувши чималий досвід у вирощуванні овочів за п’ятнадцять років господарювання, Олександр та Олег вирішили, що настав час розширити виробництво. Для цього вони мають намір використати свої земельні частки (паї). Але існує невелика проблема. Справа в тому, що ці ділянки розташовані на значній відстані від річки, тож, аби підвести до них воду для поливу, потрібна чимала сума грошей, якої на даний час у овочівників немає.
– Якби нам допомогли вирішити це питання, – запевняють городники, – ми змогли б забезпечити овочевою продукцією увесь район. Така перспектива, можна сподіватися, приверне увагу районної влади, яка, без сумніву, спроможна знайти шлях до розв’язання цієї проблеми.
