Коли ж, нарешті, знову почне працювати усіма улюблений Одеський музей морського флоту України? Формальна версія про брак коштів на його реставрацію давно не втішає одеситів: адже фінансовий цейтнот триває вже 4 роки. Пропозиція, як вийти із цієї ситуації, що неабияк затяглася, народилася в дискусії за круглим столом, організованим Асоціацією морських капітанів Одеси за підтримки управління внутрішньої політики міськради.
Відразу уточнимо, що проблему утворюють два вектори: ремонт будинку колишнього Англійського клубу по вул. Ланжеронівській, 6, у залах якого із 1962 року розміщувалася експозиція. Та забезпечення збереженності самих експонатів, які і становлять музейну цінність. Як говорить директор музею Людмила Бондаренко, насиченість архівних фондів дуже висока. Вони репрезентовані детально виконаними моделями суден, книжками, які мають особливу історичну та поліграфічну цінність, зібраннями рідкісних документів-оригіналів. У запасниках є також багатюща нумізматична колекція, що нараховує близько 3 тисяч одиниць. Ще – нагороди морських підприємств, відомих особистостей, героїв, видатних капітанів, морських дослідників. Загальна вага дорогоцінних металів становить 90 кг. Цей перелік експонатів доповнює чимале зібрання живописних робіт радянських художників-мариністів.
Критичним моментом у долі установи стала пожежа, що охопила будинок музею в ніч із 28 на 29 квітня 2005 року. До діагнозу експертів про те, що його причиною було замикання у старій електропроводці, одесити поставилися скептично. Проте, іншого офіційного висновку немає. Пожежні бригади змогли загасити вогонь лише о 9 годині ранку. Коли в приміщення можна було увійти, очам відкрилися обвуглені балки, чорні від кіптяви стіни, втрачений інтер'єр. Звичайно, постраждало багато експонатів та архівних матеріалів. Уціліла частина фонду опинилася на семи вітрах. На щастя, Мінтрансзв’язку України швидко видав наказ про реорганізацію музею шляхом приєднання його до Одеського морського порту як структурного підрозділу. Портовики взяли музей на свій баланс, чим, у буквальному значенні слова, врятували історію. Експонати були евакуйовані до спеціально виділеного для них приміщення. Копітку роботу щодо їхнього повного обліку провадять Л. Бондаренко та її заступник.
Що стосується будинку колишнього Англійського клубу, то він теж дуже постраждав від вогню, що лютував. Практично повністю згоріла горищна частина та дах, ушкодженими виявилися фасадні елементи. Завдяки своїм витонченим пропорціям, конструкції та ліпним прикрасам будинок завжди становив цінну архітектурну спадщину минулого. Тому із 1979 року він прийнятий під охорону держави як пам'ятка містобудівництва національного значення. Колись він утримувався на кошти ЧМП. Тепер пароплавство втрачене. З питанням, хто ж тепер господар будинку, який вкладе потрібні кошти у реставрацію, вступив у дискусію відповідальний секретар Асоціації капітанів Сергій Горчаков. Адже за підрахунками державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" відновлення наслідків пожежі орієнтовно становить суму до 40 млн гривень.
– До 2007 року об'єкт простояв у занедбаному стані. Далі міськрада ухвалила рішення щодо початку фінансування проектних, потім ремонтно-реставраційних робіт, – пояснив начальник управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міськради Володимир Мещеряков. – Завдяки цьому будинок зараз вже не перебуває у аварійному стані. Проведено роботи щодо посилення конструкцій, фундаменту, основні будівельні роботи щодо інтер'єрів, дано лад дерев’яним вітражам. Металопластикових вікон тут не буде. Але, відзначив він, з державного бюджету поки що жодних коштів, щоб далі реставрувати, не виділялося! Оскільки це комунальна власність міста, віриться, що місцевий бюджет буде вишукувати резерви.
Усе б добре, якби не податкові парадокси, які почалися ще у 2006 році. Тоді із благодійною метою на відновлення постраждалого музею підприємства морської галузі зібрали суму близько 800 тис. гривень. З них були зроблені відповідні відсоткові відрахування до бюджету. Але податківці Приморського району висунули "погорільцям" ще й додаткові вимоги. Як наслідок, музей був поставлений на грань банкрутства. Ситуацію врятував усе той же Одеський порт, який заплатив 340 тис. гривень, і справу про банкрутство було закрито. Але буквально півмісяця тому податкова інспекція виставила нові санкції: тепер нарахований штраф за те, що порт хоч і заплатив те, що належало, але зробив це несвоєчасно. Тепер потрібно відрахувати до скарбниці ще 130 тис. гривень.
Позиція фіскального органу тим більше дивує, що, виявляється, музей прирахований ним до категорії прибуткових підприємств! Отже, якщо через три місяці зазначена сума грошей не буде виплачена, над музеєм знову нависає загроза банкрутства. Економісти, які брали участь у роботі круглого столу, ахнули: за рахунок чого може одержувати доходи установа, яка не має приміщення і не функціонує за прямим призначенням? Адже вона навіть не має своїх активів, тому що усі витрати за нього несе порт. Його баланс – нульовий!
Музей флоту завжди був одним із найулюбленіших та найвідвідуваніших у країні і явно найоригінальнішим. Він викликав глибокі ностальгічні почуття у колишніх співгромадян, які емігрували за кордон, і тепер відвідують місто своєї молодості як туристи. Його долею зараз стурбовані моряки, які багато у чому створили його славу, представники великих морських підприємств, провідні вчені, ректорати морських навчальних закладів. І, звичайно ж, тисячі громадян, небайдужих до культурних традицій Одеси. Якщо по цьому колу пройти із шапкою, то можна набрати кошти, необхідні для реанімації установи.
Виходячи із цього, і виникла ідея створити благодійний фонд і збирати пожертвування на відновлення музею. Або відкрити рахунок із цільовим призначенням. Не чекати ж милостей від бюджету! Тоді, можливо, перший відвідувач зможе переступити поріг оновленого будинку і помилуватися експозицією вже наступного року.
