– Держава нічим нам не допомогла, – висловили спільну думку команди моряки з т/х «Аріана» на прес-конференції, даній ними після 4-денного відпочинку вдома. І завершили риторичним запитанням: «Та й чи може?»
Справді, бездіяльність урядових структур у справі визволення 24 українців з полону в очах морської громадськості розцінюється не інакше як байдужість. Проблему загострює той факт, що відправленню наших земляків у цей нещасливий рейс сприяла державна компанія «Укркрюїнг» – не товариство з обмеженою відповідальністю, що виступає посередником у працевлаштуванні, а підрозділ, створений у надрах Міністерства транспорту і зв'язку України. Він і тепер не надає підтримки «підпрапорникам», які пішли у море під його егідою. Але, ніби для того, щоб відхреститися від відповідальності, Міністерство ухвалило рішення щодо виведення ДП «Укркрюїнг» зі свого структурного складу.
А моряки потребують реальної турботи, зокрема у відновленні здоров'я. Фінансової допомоги на медичні потреби, на оплату послуг реабілітаційних центрів Міністерство їм не запропонувало. Тому поправляти здоров'я, що похитнулося, доводиться на гроші, виплачені компанією за контрактом, плюс на компенсацію, дану грецьким судновласником.
Здоров'я ж членів екіпажу після 7-місячного полону потребує досить серйозної уваги лікарів. Про злигодні, які довелося перенести за цей час, розповів другий помічник капітана Сергій Лупачев. Почати з того, що життя під дулом автомата без будь-яких гарантій щасливого кінця, уже само по собі величезне психологічне навантаження. Ранок починався із клацання затвора на бойовій зброї, демонстративно знятій із запобіжника. Знання англійської мови обмежувалося у загарбників словами «yes» і «no». Щоб зрозуміти їхні нескінченні вимоги, з ними довго доводилося спілкуватися примітивними жестами. Нерозуміння з їхнього боку миттєво виражалося погрозою розстрілу. Наприклад, їм щодня потрібно було доводити, що на судні немає палива, для чого по декілька разів розкривати і знову задраювати лючки танків і цистерн. Вони заглядали туди, переконувалися, що там порожньо, але ті, хто припливав на човні змінювати їх, починали знову ту саму стомлюючу процедуру.
Африканці хотіли використати «Аріану» як судно, здатне вивезти їх в інший квадрат, де вони мали намір використати його як засіб для захоплення у полон ще одного океанського теплохода. Це був момент, коли моряки дивом залишилися живими. І це був далеко не єдиний стресовий випадок. Так, під час захоплення суховантажу кулі прошивали скло на капітанському містку. Матрос Юрій Васильченко, наймолодший член команди, на борту «Аріани», який вперше вийшов у море, згадував, як він управляв штурвалом, сидячи навпочіпки, щоб не перетворитися на живу мішень.
Спека, погане харчування, самотність, відсутність зв'язку, невідомість... Всі ці чинники стали причиною дисфункції систем організму. У багатьох були нервові зриви, вони змінювалися депресіями, безсонням, деяким довелось пережити стадії неадекватної поведінки.
Моряки дали підписку судновласникові, що не будуть звертатися до судів з вимогою додаткової моральної компенсації. Зворотну думку хочуть вселити морякам, що повернулися, представники уповноваженої Верховної Ради України щодо прав людини. Тобто, хлопці можуть бути утягненими в тривалий і марний позов. Але якщо бути далекоглядним, то результатом такого порушення даного слова стане відмова судновласника від співпраці з цими моряками. І вони можуть просто залишитися без роботи під акомпанемент декларативних гасел про соціальну захищеність українців, які працюють за кордоном.
Не романтика пригод і не гонитва за легким заробітком змусили моряків залишати родини та йти у плавання, а важке економічне становище, що склалося в країні. Ситуація, у яку потрапили наші 24 земляки та інші, які ще не звільнилися, – це докір владі, що довела країну до стану, коли класні морські фахівці від безвиході змушені найматися на іноземні судна. Так і кажуть – під «чужий прапор»!
Що чекає на моряків, які полетіли через кордони замінити своїх колег і однокашників у далекій країні? Заручниками яких обставин опиняться вони? Нехай їм пощастить більше! Оберігай їх, морська удаче.
