За літній сезон на курортах Татарбунарського району відпочило 32 тисячі осіб. Це менше, ніж у попередньому сезоні. Але, незважаючи на складнощі, пов’язані з економічною кризою, прибутки від діяльності закладів відпочинку і туризму зросли. Зросла і сума орендної плати за землю, ринкового і курортного збору. Загалом від туристсько-оздоровчої діяльності минулого року до місцевих бюджетів надійшло 2 млн 80 тис. гривень. Про її плюси і мінуси – наша розмова з головним спеціалістом відділу культури і туризму Татарбунарської райдержадміністрації Станіславом Никифоровичем ОКОРОКОВИМ.
– Станіславе Никифоровичу, на засіданні координаційної ради з питань розвитку туристсько-рекреаційної і курортної галузі Ви назвали цифру – 11,5 тисячі. Рівно стільки потенційних відпочивальників втрачено у порівнянні з попереднім курортним сезоном. Це що? Зникла зацікавленість до відпочинку біля моря чи непомірно висока його вартість?
– На жаль, вже початок сезону був не зовсім вдалим. Наведу кілька цифр. На базах відпочинку трьох курортних зон району може щоденно відпочивати 8670 чоловік. Але відпочивало фактично на початку липня 5 тисяч. Ситуація стала покращуватися ближче до серпня. Але все одно два потенційні заїзди у загальній кількості ми втратили.
– Невже не зіграли свою роль участь району в Міжнародній виставці, інтернетівська реклама, зустрічі з туроператорами, зв'язок з турагенціями?
– Ні, вони своє призначення відпрацювали. Причина, на мій погляд, банальна. Економічна криза. Тобто, ті, хто зараховував себе раніше до середнього класу і дозволяв собі досить дорогий турвідпочинок, і не лише на курортах України, нині вимушено перейшли на дешевший. Скажімо, на Азовському узбережжі, в Криму, Одесі. На цих курортах вони могли зняти однокімнатну квартиру або номер з усіма зручностями лише за 100 гривень з відпочивальника за добу.
– Цікаво. Наскільки знаю, на курортах Татарбунарського району світилася та сама ціна – 100 гривень з відпочивальника. Але чи не здається Вам, що умови проживання в них значно поступаються тим же, скажімо, кримським курортам? Сусіди минулого літа відпочивали на Азов’ї – задоволені дуже!
– Мабуть, треба знизити ціни на наш туристичний продукт відсотків на 10 – 15. Умови на більшості баз поки що належним нормам не відповідають. А якщо вибір у туристів великий, він і їде туди, де за тією ж ціною умови набагато кращі. Тому і коефіцієнт заповнюваності діючих баз відпочинку – а їх в районі понад 120 – був не вищий за 80 відсотків.
– Здавалося б, море, сонце на курортах Лебедівки і Катранки однакові, а перевагу, проте, віддають Лебедівці. Багато моїх друзів живуть в Росії. Але щоліта приїздять відпочивати саме до Лебедівки. Про Катранку і чути не хочуть.
– Об’єктивні тому причини є. Дуже заважає нормальній життєдіяльності курорту Катранка масовий стихійний відпочинок людей. Поводяться вони, м’яко кажучи, нестерпно. Пляж після них – смітник. Але і зроблено чимало. Хотілося б, щоб наші потенційні відпочивальники це знали. Тут гідно спрацював безпосередньо Лиманський сільський голова О.Л. Чебан. У цьому сезоні вже діяла промислова установка з очищення питної води. І купівля ще однієї – з очищення технічної води – профінансована. Це все – на кошти сільського бюджету.
– Станіславе Никифоровичу, чи можна стверджувати, що криза була не лише випробуванням, але й стимулом для розвитку сільського зеленого туризму?
– Ото вже справді, не було б щастя, та нещастя допомогло. Криза, справді, була відчутним поштовхом до дії, розкриття індивідуального потенціалу. І той, хто це зрозумів, досить вдало стартував.
– Ви маєте на увазі садибу Меланії Петрівни Время? Не випадково її вважають першою ластівкою розвитку етнотуризму в районі.
– Так, багато людей пройшло туристичним маршрутом «У Меланії». До речі, друга його назва – «Вінок націй та культур народів Південної Бессарабії та Придунав’я». Розроблений він по лінії обласного управління культури і туризму та Центру розвитку сільського туризму в Одеській області. Учасників цього маршруту – гостя з Німеччини, директора організації подорожей і відпочинку бессарабських німців у Південній Бессарабії по лінії етнічного туризму пана Вернера, директора Одеської турагенції «Велком» пана Гриськова, місцевих жителів вразили унікальні речі, предмети старовини, зібрані в садибі.
– Але відомий ще один маршрут. Він тим більш цікавий, що проходить пушкінськими місцями Південної Бессарабії і Придунав’я.
– Цей маршрут ще і важливий. Оскільки дає можливість пожвавити культурно-туристичні зв’язки між нашою країною, Російською Федерацією і Республікою Молдовою. А крім того, приверне увагу до туристичного потенціалу, зокрема, нашого району. Як сказав наш губернатор, практично кожну селянську хату можна зробити садибою. Іншими словами, місцем відвідування і відпочинку. А це вже бізнес.
– То Татарбунарський район у цьому плані досить перспективний. Далеко не кожен другий володіє таким обсягом природних лікувальних ресурсів і визначних пам’яток.
– Якби ще держава робила гідні вклади у розвиток туризму, то картина була б зовсім іншою. Але на сьогодні вони нульові. Отже уся надія на підтримку органів місцевого самоврядування. За усіх фінансових труднощів люди все одно від подорожей не відмовляються. А отже, послуги туристичного ринку як і раніше будуть затребуваними.
