Закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка. Працював літпрацівником районної газети на Чернігівщині, в одеських газетах «Комсомольська іскра» та «Знамя коммунизма», у республіканському книжковому видавництві «Маяк». Нині – літературний редактор газети «Одеські вісті» – «Одесские известия». Автор кількох поетичних книжок. Член Національної спілки письменників України.
ВІРШ З ВУЛИЦІ НОВОСЕЛЬСЬКОГО
На розі вул. Тираспольської
та Новосельського в Одесі
розташовувалася гімназія,
де навчався Христо Ботев.
Щоранку я вітаюся із Ботевим.
Усмішку він ховає в бороді:
«Ти постривай, устигнеш ще з роботою,
Я пилом тут припав на самоті.
Мене тут оточили легковушками
І ятками з товаром – не пройдеш.
А нумо ближче – почитаєм Пушкіна,
Шевченка почитаємо – авжеж».
Спасибі, Христо, краще вже «Молитву»
Або рядки оті, що про корчму,
Коли удавані борці кричать про битву,
Сп’янілі ж поринають у пітьму.
Спасибі, Христо, дуже я зворушений
Увагою твоєю, порадій:
В твоїй країні рясно квітнуть ружі
Розвою, щастя і нових надій.
Я вдячний, Христо… Той не помирає,
Хто за свободу в землю рідну ліг.
Душа зліта на сонячнім крилі
І пилом забуття не припадає.
КОЛИ ЗІРКА ЗІЙДЕ…
Коли зірка зійде, коли зірка спаде,
Коли я утомлюся, спіткнуся,
(Адже в кожного є нещасливий той день),
Я звернуся до тебе, Ісусе.
Так здається мені, що Твій голос здаля
Мені в душу несе алілую,
Він пронизує мене, мене окриля,
Рівну стежку в душі приготую.
Він таку мені благість на крилах несе!
Я стою в невимовному стані…
Чарівливий цей голос, сильніший за все,
Як Хреститель сказав на Йордані.
І коли я чогось у житті досягну,
Подолавши найбільші спокуси,
Здогадаюся, грішний, завдячний, збагну
І звернуся до Тебе, Ісусе.
БІЛИЙ ГІМН
Наразі знов зима у білому авто
Пробилася крізь ожеледь в Одесу.
На вчинок цей не сподівавсь ніхто,
Бо вже і крига на лимані скресла.
Химерні тіні голубих снігів
Ізнов упали на міські подвір’я.
І кожна гілочка співа свій білий гімн.
Та це вже до весни – таке повір’я.
В ГРІШНІМ СВІТІ…
Поголився… Випив чаю…
З дому вийшов – танув лід,
Він збігав брудним ручаєм,
Глиняний іржавивсь слід.
Вийшов з дому… В грішнім світі,
Де усе – «купи-продам»
Від соломки з маків-квітів
До кімнати «із мадам».
Гірко-гірко до знемоги…
Де ж мисливський патронташ?..
Та, постоявши за рогом,
Прочитаю «Отче наш…»
У молитві склавши руки
Благість вчується-таки…
Це й врятує від розпуки.
Глянеш – сонце!..
Вже й бруньки…
