Шкільна реформа не випадково викликала підвищене зацікавлення у суспільстві, адже йдеться про майбутнє наших дітей, рівень освіти нації. Нині, починаючи від депутатів Верховної Ради, до педагогів міських і сільських шкіл, учнів та їхніх батьків, триває активна дискусія щодо того, яким повинен бути період одержання середньої освіти: 10 чи 12 років. Запрошуємо наших читачів висловити свою думку.
Публікуємо відповіді педагогів, учнів та їхніх батьків на це животрепетне питання.
В. Коломийченко, директор НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія» селища Любашівки, Л. Бабець, заступник директора, В. Стягайло, вчитель інформатики:
– 12-річна освіта дає можливість забезпечити у початковій школі ґрунтовну підготовку здобуття базової освіти, початкова школа має бути обов’язково 4-річною. Середня школа (5-9 класи) забезпечує навчання учнів за їхніми здібностями, інтересами, уподобаннями, створює умови для диференційованого навчання і допрофільної підготовки. З цією метою у нас створено класи гімназії з розширенням предметів варіативної частини (курси за вибором, факультативи, індивідуальні групові заняття, консультації).
Старша школа для нас – це школа профільна, професійна.
Сьогодні ми даємо учням ґрунтовні знання з основ наук шляхом поглиблення через профілі, надаємо освітні послуги для здобуття професії (оператор комп’ютерного набору ІІІ категорії, водій автотранспортного засобу категорії «С»).
Причиною виникнення проблем різного бачення освіти в Україні є недосконалість матеріально-технічної бази виконання освітніх стандартів.
На нашу думку, потребують перегляду навчальні програми, плани, потрібно краще інформувати суспільство.
Україна – держава європейська! Ми – за 12-річну освіту!
Лариса Миколаївна Бабінець, вчитель історії НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-сільськогосподарський ліцей» села Троїцького :
– Цілими днями ми з колегами обговорювали питання щодо тривалості навчання учнів у школі. Звичайно, думки висловлювалися різні, проте багато хто з нас виступає проти 12-річного навчання. Складається враження, що з реформою освіти дуже поспішали, не врахувавши багатьох чинників, і сьогодні ми всі пожинаємо її плоди. Головна причина – це недосконалість навчальної програми. Викликає занепокоєння і зміст підручників з деяких предметів. Так, вчителі-мовники пропонують додати ще по кілька годин української мови і літератури; потрібно «почистити» зміст підручника із зарубіжної літератури, збувшись сумнівних творів, прискіпливіше і точніше висвітлити історію нашої держави. Щодо російської мови, то її потрібно прирівняти до іноземної і викладати на рівні з англійською і німецькою мовами. При цьому потрібно не забувати про фізичну культуру та спорт, образотворче мистецтво та народну творчість. Адже наші діти повинні закінчувати школу освіченими, вихованими і здоровими.
Віктор Найда, учень 11 класу НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитсадок» села Покровки :
– Цього року я випускник. Нас у класі всього вісім чоловік. Я дуже задоволений, що довелося навчатися лише 11 років, а не дванадцять. Можливо, і є щось привабливе в тому, щоб довше побути в школі з друзями, а потім – у вузі. Проте швидкоплинний час вимагає швидше здобути професію, стати на ноги і знайти місце, як кажуть, під сонцем.
Присутня при нашій розмові мати двох дітей із цього ж села Анжела Кочержинськазауважила, що виступає категорично проти 12-річної системи. Її більше приваблює радянська освіта, коли діти навчалися 10 років і здобували ґрунтовні знання. Жінка не бажає, щоб її четверокласник Павлик і дев’ятикласник Сергій навчалися так довго. Адже за нинішнього безробіття, коли село все більше зубожіє, батькам потрібно «жили рвати», щоб заробити грошей і дати своїм дітям освіту, і не лише загальну. Тому ще два роки навчання – це забагато.
Ольга Проценко із Любашівки:
– Мій син Олексійко навчається у другому класі, а донька Ліза ще ходить до дитячого садочка. Зрозуміло, батькам хочеться, щоб їхні діти довше були з ними, але я проти 12-річної освіти. Сьогодні зовсім інший час, наші діти набагато швидше дорослішають, а багаторічне перебування у школі буде їм лише на шкоду.
РоманЮрченко(15років),Учень9-ГкласуНВК«ЗОШІ-ІІІступенів-гімназія»селищаЛюбашівки:
– Мені подобається в школі, хоча ми навчаємося за 12-річною системою. Буває важко, коли в день по 7 уроків. Щоправда, мені так і не доведеться здобути повну середню освіту, бо після закінчення дев’яти класів планую вступати до технікуму. Думаю вчитися на комп’ютерника, щоб батькам було легше.
ГаннаСтепанівнаСлюсар,вчителькапочатковихкласівСавранськоїЗОШІ-ІІІступенів:
– На мою думку, найкраще було, коли була десятирічка. Коли впроваджували одинадцятирічне навчання, то ніби ставили за мету розвантажити учнів. А насправді до програм ввели ще більше матеріалу, причому багато навіть непотрібного. На сьогоднішній день у початкових класах, наприклад, стільки різних дрібниць, через які основне і важливіше діти опановувати не встигають. Зовсім немає часу на закріплення та повторення. Щоденно нові теми. Я вважаю, що і з переходом на 12-річне навчання повториться те ж саме.
АнастасіяКвасюк,учениця9класуСавранськоїЗОШІ-ІІІступенів:
– Я, як і більшість моїх однолітків не схвалюю такого рішення. Що це дасть? Хто хоче добре навчатися, то навчається і зараз. Говорять про розвантаження. Так це ж просто розтягнуть теперішню програму. От і все. Багатьох обурює те, що ми будемо закінчувати школу аж у 18 років. Виходить, що деяким хлопцям, які народилися на початку року, одразу ж після випуску йти в армію. Та й дівчатам не краще. Якщо до дванадцяти шкільних додати ще п’ять або шість років університету або академії, то, образно кажучи, вже й до пенсійного віку недалеко.
СергійМиколайовичШпат,директорМар’янівськоїЗОШІ-ІІІступенів:
– Я – за переведення хоча б на одинадцятирічну освіту та ще й на п’ятибальну систему. Не подумайте, що я консерватор, але треба реально дивитися на всі факти. Якщо взяти навіть ту, ще радянську, систему освіти, тоді вона була однією з кращих у світі. Недаремно ж багато наших випускників на міжнародних олімпіадах посідали високі призові місця.
Діти нині в загальноосвітній школі змушені опановувати вузівські програми. Навіщо? Треба ж враховувати, що до загальноосвітньої школи ходять діти з різним рівнем можливостей і підготовки, що не всі мають нахил до навчання і не планують вступати до вузів. Ті, кому це потрібно і хто хоче цього, вивчать відповідні науки після школи. А так виходить, що одиниці справді із зацікавленістю опановують складні програми, а решта, причому переважна більшість, мучиться.
Не варто залишати поза увагою і фізіологічний аспект такого подовження навчання. Адже юнакам після дванадцятирічного сидіння за партою доведеться одразу ж йти до армії.
А з дівчатками виникають ще більші проблеми. У нас вже є випадки, коли три дев’ятикласниці народили дітей. Виходить, що доки вони закінчать дванадцять класів, їхнім діткам буде вже по три роки. Хіба це нормально? Я не хочу сказати, що всі в такому віці мають народжувати дітей чи виходити заміж, але ж не виключена й така можливість. І це потрібно брати до уваги.
Світлана Пилипишина, смт Ширяєве:
– Я – матір двох школярів: син Андрій навчається в шостому класі, а донька Поліна – першокласниця. Їм подобається навчання у школі, добре сприймають матеріал, мають добру пам’ять, одне слово, вчаться із задоволенням. Проте, щовечора перевіряючи домашні завдання, бачу, які надмірні навантаження має шестикласник, як він стомлюється, повертаючись зі школи, а йому ж ще шість років навчатися. Так ніякого здоров’я не вистачить. Тому я вважаю помилкою впровадження свого часу 12-річного навчання. Ми теж навчалися 10 років, і тоді, хто хотів мати знання, навчався добре. Адже ефективність освіти визначає не термін навчання, а його зміст та якість.
Тетяна Бузика, одинадцятикласниця:
– Я – за десятирічну середню освіту. У кожному разі, мої батьки закінчували десятирічку. Вони із самого початку були проти подовження років навчання у загальноосвітній школі. Кажуть, що сьогоднішні діти дозрівають набагато раніше, ніж покоління наших батьків такого ж віку. Навіть зараз між старшокласниками досить вільні стосунки. Я, наприклад, не виключаю, що при 12-річній загальній освіті за партами будуть сидіти вже дорослі дівчата та їхні чоловіки у цивільному шлюбі. Причому аж ніяк не безвусі. Та й потім, що міг би дати вже нам, одинадцатикласникам, ще один рік навчання у школі? Швидше за все, він був би для нас карою.
Людмила Савчук, робітниця, мати двох синів:
– Я двірником працюю. І коли вранці збираю разом зі сміттям пляшечки з етиловим спиртом, презервативи, – стає страшно. Я часто бачу цих дітей. Їм по 14 – 16 років. Але як вони відрізняються від наших дітей! У їхньому віці вони були зовсім іншими. Це зараз їм по 25 – 27 років. Які зміни у свідомості, у моралі! Знайома розповідає: «Іду через шкільний двір повз групу старшокласників. У руках сигарети. Курять не криючись! Кажу їм: "Ви хоча б вигляд зробили, що не курите". А вони: "Ой, та досить вам!" А це – лише 10-й клас. Що ж із цими нахабнуватими молодиками буде через два роки, якщо їм потрібно буде затриматися в школі? Ні, я категорично проти 12-річки. Не можна дітям перезрівати в школі – вибачте за брутальність. Мої сини закінчили десятирічку. Один після інституту вже працює. На доброму рахунку. Другий навчається у вузі заочно. Я ними пишаюся. То ж 10-річної освіти їм цілком вистачило, щоб вступити до інституту. Та й навіщо ламати те, чим ми жили? І жили непогано.
Олександра Олександрівна Бишляга – вчитель-методист початкових класів Роздільнянської ЗОШ № 2 із 47-річним досвідом роботи, відмінник народної освіти України:
– Я не згодна була із самого початку із впровадженням дванадцятирічної системи освіти. Діти не витримують такого спринту у загальній освіті.
Нещодавно довелося підмінювати вчительку в одному із дев’ятих класів. Вісімдесят відсотків учнів після закінчення 9 класу налаштовані йти зі школи. Причому хто куди: хто до коледжу, хто на базар торгувати, хто... Шкільна програма перевантажена. Важка для сприйняття біологія, спотворена історія. З літератури нові автори у більшості дітям не цікаві. Якби можна було до 8 класу вести програму загальноосвітню, а після дати можливість дитині самій обирати, що йому ближче: гуманітарні чи точні науки.
Я багато років працюю у російських класах, а коли почалася українізація, дітям було дуже важко. Мислити російською, вдома і на перервах говорити теж російською, на уроках доводилося займатися сурдоперекладом, щоб дитина зрозуміла, чого від неї хочуть. Лише у третьому класі можливим стає діалог вчителя та учня українською мовою. Я згодна з тим, що, припустимо, у Вінницькій або Хмельницькій області рідною для більшості дітей є українська, але для наших південних районів ближча все ж таки російська.
З багатьма батьками доводилося говорити, усі проти дванадцятирічної шкільної освіти і проти дванадцятибальної оцінки знань учнів. Багато батьків, як, втім, і діти, дотепер не розуміють – «6» чи «7» оцінка добра чи погана? Доводиться навіть на дошці креслити таблицю, щоб було зрозуміліше.
Ела Семенівна Дмитрієва, бабуся онука-другокласника і бабуся онучки Ганночки, якій наступного року йти до першого класу:
– Наш старший онук навчається у другому класі, ми його це зараз провели до школи. Вдома питання навчання онуків хвилює не лише дітей, але й нас із дідом. Це виходить, коли він закінчить школу, потрібно одразу йти до військкомату? Раніше дитина після закінчення школи мала можливість вступити чи до училища, чи до технікуму. До армії йшов служити, маючи якусь освіту, життєвий досвід, а що зараз?
Хотілося б, щоб до наших побажань прислухалися. Єдине, із чим ми зараз згодні, що мали можливість вибору, і онук пішов до російського класу.
Настя Кирницька, учениця 10 класу:
– Через рік буде випускний. Звичайно, вже думаю про вступ до вузу, про подальшу свою долю. Хоча на це є ще цілий рік. Напевно, гірше тим, хто зараз навчається у 9 класі. Навчатися у школі їм доведеться набагато довше. Закінчувати школу 19-річною – це занадто!
