«28 вересня на підрозділи 82-го стрілецького полку гітлерівці кинули десять танків. Атаку ворожих машин зустріли бронебійники молодшого сержанта Курила. Коли головний танк наблизився до нього на 150 метрів, боєць вистрілив. Танк запалав. Намагаючись його обійти, друга машина підставила бронебійнику свій борт. І знову від вдалого влучення німецький танк закрутився вовчком. Гітлерівці відкрили нищівний вогонь по сміливцях. Снаряди рвалися неподалік від бронебійників. Ще один постріл – і смолоскипом запалав третій танк. Решта повернули назад» (У боях за Туапсе. Упоряд. Г.С. Акопян)

Протитанкова рушниця (ПТР) – вогнепальна ручна зброя, що характеризується великою дуловою енергією кулі і призначена для ураження бронетехніки супротивника. Як правило, має калібр більший, ніж у звичайної стрілецької зброї (у ПТРД і ПТРС – 14,5 мм) і довший ствол. Бронепробивання протитанкових рушниць – до 30 мм броні – дозволяло їм боротися з легкоброньованими цілями.

Перед війною на озброєння Червоної Армії почали надходити протитанкові рушниці Рукавишникова, однак пізніше вони були зняті з виробництва.

За умов масованого наступу німецьких бронетанкових і механізованих частин виникла гостра необхідність у поновленні випуску ПТР і постачання їх у війська, що обороняються. Після випробувальних стрільбищ і обговорення нової зброї наприкінці серпня 1941 року Й.В. Сталін ухвалив рішення щодо прийняття на озброєння зразків ПТРД (конструкції В. Дегтярьова) і ПТРС (конструкції С. Симонова).

Уже у вересні 1941 роки перші зразки нових рушниць були завезені у війська для випробування і одержали позитивну оцінку військовиків. Наприкінці жовтня – початку листопада рушниці почали масово надходити на озброєння Червоної Армії.

16 листопада1941 р. у районі села Ширяєво під Москвою прийняв нерівний бій з німецькими танками 1075-й стрілецький полк. Дише вогнем своїх ПТР бронебійники знищили 10 танків і кілька бронемашин ворога. Ефективний вогонь по бронетранспортерах і легких танках можна було вести з відстані 150– 200 метрів. У боях на Курській дузі несподівано проявилася ще одна властивість рушниці: бронебійник Денисов збив з її допомогою два ворожі бомбардувальники.

Присутність протитанкових рушниць дуже психологічно підтримувала піхоту, яка була в обороні, дозволяла впоратися з таким негативним чинником як «танкобоязнь».