«На концерт як на свято» – ці слова я почула якось від глядачів, які йшли до Камерної зали філармонії на черговий концерт із циклу «Ці різні музики грані». З того часу минуло кілька років, і упродовж усього цього періоду авторські програми відомого музикознавця Ганни Львівни Розен мають незмінний успіх. І запорука цьому – не лише у їхній інформаційній та музичній насиченості, але й у чарівності особистості автора та ведучої. Ганна Львівна підкуповує ерудицією, високою культурою, довірчою манерою спілкування із глядачами. Характерна риса усіх програм циклу – обов'язкові відкриття: це нові імена творців або виконавців, мало відомі представлення популярних композиторів, вистава відомих виконавців у новому амплуа… Із задоволенням залучає Ганна Львівна до участі у своїх концертах молодих музикантів – студентів музичної академії імені А.В. Нежданової, учнів школи імені П.С. Столярського, і для деяких з них ці виступи стають сценічним дебютом.
А починався цикл «Ці різні музики грані» десять із лишком років із розповіді про «Музичні столиці світу» – Париж, Прагу, Санкт-Петербург... Але першою був Відень. Кожна з минулих за ці роки програм гідна згадування. Але про усі не розповіси, а ось про деякі згадати можна і потрібно. Ганна Львівна Розен:
– Проект «Под сенью дружных муз» був присвячений музиці і літературі, музиці і живопису, кіно, театру. У програмі, присвяченій окремій опері Мамонтова, ми звернулися до творчості та особистості Федора Івановича Шаляпіна, який успішно працював у цьому театрі. А в темі «Література і музика» говорили про творчість Ґете, Бомарше, Тютчева, Олексія Толстого, Єсеніна, Андерсена, Гюго. Програма «Три слова, будто три огня: муза, музей, музыка – их единство и родство» була присвячена Шекспіру. Я розповідала про його музей у Стратфорді-на-Ейвоні, де побувала, показувала фотографії, а також уривки із фільму «Закоханий Шекспір». Звучала музика композиторів різних країн, написана на сюжети творів геніального британця. Мистецтву хореографії був присвячений проект «Немислимий світ без ритму танцю»…
Цикл недарма називається «Ці різні музики грані»: крім класики, на концертах виконувалася музика, написана для кіно, театру. Програма «Це було недавно, це було давно» була присвячена творчості Михайла Матусовського і пісням на його вірші. Відкриттям для багатьох стала музична розповідь про популярного українського композитора-пісняра Платона Майбороду та менш відомого широкій публіці його брата Георгія Майбороду – автора оперної та симфонічної музики. Не обходить своєю увагою Ганна Львівна і ювілейні дати, причому тут намагається знайти нестандартне рішення. Минулого року 200-річчю від дня народження М.В. Гоголя була присвячена програма «Гоголь і музика». У ній взяв участь і «сам» Микола Васильович – його поява стала можливою завдяки співпраці із театрально-художнім училищем, яким керує С.К. Мюльберг. Майстерність гримера перетворила одного зі студентів на Гоголя. Ця програма із великим успіхом була репрезентована в одній зі шкіл. Не можна не згадати і про дуже дорогу для Ганни Львівни програму, присвячену філармонічним династіям – з відеопоказом фотографій, афіш, документів. Її героями стали Лазар і Володимир Саксонські, Вівея та Олена Стаховські, Ганна і Лев Розен (батько Ганни Львівни був артистом симфонічного оркестру).
Протягом усіх цих років в «Різних граней музики» є віддані шанувальники. З кожним роком з'являються нові, і хочеться, щоб серед них було більше молодих слухачів, – яких, звичайно ж, треба виховувати. Багато робить для цього і сама Ганна Львівна Розен – вже багато років вона веде абонемент «Юний меломан». Артисти Одеської філармонії завжди із задоволенням виступають перед учнями і студентами, – причому як на філармонічній сцені, так і в «гостях». Щоправда, хочеться, щоб це було на регулярній основі і за активної зацікавленої участі «другої сторони» – керівництва навчальних закладів. Тим більше, що приклади такої творчої співпраці є: зокрема із політехнічним університетом за пропозицією викладача кафедри культурології Марії Бабицької. Адже, що для більшої кількості людей заблищать «Ці різні музики грані», то краще.
