На території України розташовані сотні тисяч курганів. Умовно їх можна розділити на три типи. Найменш численний тип – кургани нашої ери. Це братські могили воїнів, які загинули у боях. Потім скіфські кургани (І-ІІ тисячоліття до н.е.), де покояться тіла вождів, царів, які померли або полягли у боях. У цих курганах уже проглядається ідеологія загробного життя, там багато прикрас, виробів, що несуть значеннєве навантаження. І, нарешті, кургани II-IV тисячоліття до н.е., яких більшість. Ці кургани мають діаметр 20 – 50 м, висоту до 20 м. Найвищий курган віком 4500 років розташований в Англії, це округла камера, перекрита колодами, деревами під куполоподібним насипом. Наші прабатьки не були войовничими: у похованнях не виявлено зброї, інвентар, що лежить поруч з останками, скромний і вказує на високу духовну складову. Створювати насипи у ті часи без техніки було дуже трудомісткою справою.
Переглядаючи експонати Одеського археологічного музею, можна побачити, з яким терпінням і любов’ю виготовлялися прикраси, знайдені у похованнях. Наводить на роздуми про вічне кохання, парне поховання – лицем до лиця, з щільно складеними ногами – з кургану біля села Нерушай. У ті часи високо цінували кохання, оберігали його. Мудреці старовини відчували природу, космос і найбільш сприятливий вплив розташування у ньому зірок. Тому кургани споруджувалися завчасно з вузьким проходом до камери, розташованої у центрі. У певний час з дотриманням ритуалу до кургану входила жива людина. Прохід, швидше за все, забивався дерев’яними кілками, для відчуття замкненого простору. Ніщо не повинно було заважати зв’язку з Розумом Всесвіту. Червона охра на останках, швидше за все, – результат гниття кріплення перекриття зі стовбурів та гілок дерев або обсипання захисного шару перекриття. Адже навіть у наші дні безпосередньо тіла мертвих ніхто нічим не посипає.
До курганів, так само як і в дольмени, заходили шановані люди, щоб зберегти потенціал любові і знання у вічності. Це було зумовлено тим, що приблизно 8000 років тому, з появою ремесел, а потім і міст, люди почали відриватися від землі, від природи. З’явилися знаряддя нападу – спочатку бронзові, згодом залізні. Людина почала полювати на диких тварин і вбивати домашніх, створюючи навколо себе агресивне середовище. Питома вага енергії живої їжі у раціоні людини почала знижуватися, а це призвело до зниження загального потенціалу усвідомленості на Землі. Судячи з карти досліджених курганів Одеської області, вони рівномірно розподілені по території. Розташування курганів осторонь від поселень на височинах, куполоподібна форма насипу підсилювали потоки енергії. Дозволю собі провести аналогію між архітектурою кургану і церкви. У самій церкві енергія куполів розподіляється по внутрішньому простору. У курганах вона спрямована на померлих.
Пізній палеоліт розтягся на 25 тисяч років.
Житла людей тоді були міцні: стіни викладені з каменю, перекриті бивнями мамонтів, вкриті шкірами тварин. Їхній заглиблений характер стабілізував температуру, створюючи додаткове тепло взимку і холод влітку. А що ж їли? Судячи з виявлених поселень, розташованих далеко від великих річок та водойм, донести додому рибу свіжою було проблематично. Та й не селилися у ті часи люди у низовинах, де була загроза повеней, було вогко. Цікаво, що у могильниках тієї епохи не знайдено кісток з’їдених тварин. У людей, які харчувалися протягом тисячоліть м’ясною їжею, були б помітні сильні, висунуті щелепи. Але реконструкція облич поховань Сунгір під Владимиром (25 тис. років тому) говорить саме про інше. Якщо поруч з людиною жили мамонти та інші великі тварини, отже, рослинної їжі вистачало усім. Тільки стабільна їжа родових помість допомогла протягом тисячоліть зберегти стабільний спосіб життя. До того ж споживання рослинної їжі енергетично пов’язано з людиною. Навесні з’являються різноманітні трави, іде очищення організму після зими. Потім дозрівають м’які фрукти і ягоди, наповнені глюкозою. Ближче до осені – грубіші коренеплоди. До зими на столі насіння, горіхи, мед, тобто висококалорійна їжа, яка сприяє розумовій роботі. Тому наші пращури проводили час взимку у розмовах, у вивченні та усвідомленні навколишнього світу. На відміну від сучасних людей, де система не дає часу на самостійне осмислення життя...
З часу винаходу колеса транспортне обладнання і вогонь все більше вдосконалюються, і ми одержали балістичні ракети і атомні бомби. А щоб їх створити, спорудили металургійні комбінати, теплові і атомні електричні станції. Наші пращури не залишили нам слідів своєї життєдіяльності, крім виробів з каменю та кості, тому що вони дбайливо ставилися до природи. Розумова енергія була сильнішою за будь-яку атомну бомбу: людина споруджувала піраміди, переміщувала своє тіло у просторі, створювала оази у пустелі. І сьогодні окремі люди мають ці здібності.
А ми залишимо на тисячі років сховища радіоактивних відходів, пластик, голу землю. І все це через поступову деградацію усвідомленості.
Вихід із становища один: змінити своє уявлення про наших предків, створити сучасні родові помістя, здатні прогодувати людину без надвитрат енергії на обробіток ґрунту.
