Розбиті коліна дитинства
Тенденція до зростання дітонародження зберігається у Великомихайлівському районі уже кілька років. Тішить, але…
На жаль, серед причин зростання – складне економічне становище у країні, коли дітей плодять злидні. Адже дітородному ентузіазму сприяють пільги і гроші, які видає держава у розмірі 12 тис. гривень за первістка, 25 тисяч – за другу дитинку. За третього малюка батьки одержать близько 50 тисяч.
Цю мотивацію особливо яскраво помітно у малозабезпечених родинах. Вони ж, як правило, багатодітні. Непоодинокі випадки, коли безвідповідальні батьки залишають ці гроші не у салоні для немовлят, а у бакалії. Але суворого закону, який дозволяв би контролювати витрати виданих грошей, немає.
Починається сирітство, дитина одержує однобоке виховання. У деяких дітей проявляється рання агресія, хтось поринає у стан глибокої пригніченості. Звідси і ущербна реакція на жорстокі глузування щасливіших однолітків: хто битися, хто плакати. У кожному разі вольтаж нервової напруги підлітка високий, і впоратися з ним незміцнілий організм не може. Надлишковий адреналін, що викидається у кров, підриває здоров'я. Руйнує шлунково-кишковий тракт, викликає жовчнокам’яну хворобу. Останнього разу до Великомихайлівської центральної районної лікарні з таким діагнозом надійшов хлопчик трьох з половиною років. Та й решті – не більше десяти.
При таких загостреннях примирити дітей з життям спроможний тільки лікар-педіатр. Він милосердний і до потерпілих, і до їхніх кривдників. Понад 30 років виходжує їх завідувачка дитячого відділення Великомихайлівської ЦРЛ, лікар вищої категорії Катерина Деренько.
Вона щиро рада, що вчасно завершено щеплення, проведено необхідне у таких випадках обстеження. Малятам у віці до року забезпечено безкоштовне лікування, а також проживання і харчування для мам, які невідлучно перебувають при них. Це нічого, що дотепники кажуть уїдливо, мовляв, лікарня – острівець комунізму, що загубився у соціумі. Зате діток ставлять на ноги!
Наслідком нескінченних стресів все частіше стає відсутність лактації у матерів. Це також викликано пологами у підлітковому або, навпаки, занадто зрілому віці. Тоді мимоволі доводиться вдаватися до штучних поживних сумішей. Багато жінок вдячні за те, що ними у лікарні також забезпечують безкоштовно.
Багато захворювань викликано незадовільною якістю води, занадто мінералізованою у місцевих джерелах.
К. Деренько не заспокоює, що це біда майже всієї країни, а не тільки цього району. І особливо тривожить, що серед маленьких пацієнтів майже 40% – немовлята віком до року. Ще дітям властиві захворювання верхніх дихальних шляхів. Повної мобілізації медперсоналу потребують сезонні спалахи вірусних інфекцій з ускладненнями. Тоді медичні картки рябіють діагнозами: ларингіт, бронхіт, запалення легенів, бронхіальна астма. Старші діти схильні до гастритів, дуоденітів, ниркових захворювань.
Часті отруєння. Цими днями привезли двох шибайголів, які залізли на тік і наїлися протруєного насіння. Часті типові для хлопчиків травми, одержані під час футбольних баталій.
Що ж, не буває дитинства без розбитих колін, говорить завідувачка відділення.
Погано інше: у сучасних дітей знижена захисна функція імунної системи. Це уже характеристика часу при тому, що сільські діти вживають якісніші продукти і більше відчувають на собі гармонізуючий вплив фізичної праці. Добре було б зрозуміти батькам, що про здоров'я дитини потрібно піклуватися задовго до його появи на світ. Добре було б викладачам у школах диференційовано підходити до фізичних можливостей кожного учня і не чекати від нього спортивних досягнень, а більше думати про його самопочуття. Добре було б...
Але не лікарям Великомихайлівської ЦРЛ переробляти світ. У дитячому відділенні 20 ліжок. Слава Богові, у лікарні тепло, палати відремонтовано, закуплено і справно працює потрібне медичне обладнання. Але з лікаря це не знімає постійної відповідальності. Особливо – з дитячого. К. Деренько накидає на шию фонендоскоп і починає обхід...
Влад славін, Великомихайлівський район
Рецепт професіонала
Національна медична премія (НМП) – загальнонаціональна нагорода, яка поєднує професіоналів і сприяє зміцненню здоров'я українського народу та розвитку системи охорони здоров'я.
Організаторами конкурсу «Національна медична премія» виступають ПМРА «МАРСМЕДІА» та міжнародний благодійний фонд «Здоров'я українського народу». Співорганізаторами – «Всеукраїнська асоціація головних лікарів», «Федерація громадських медичних об'єднань», «Державний фармакологічний центр» і Національний музей медицини України за підтримки Міністерства охорони здоров'я України. Серед номінантів є й наші земляки. Ми відрекомендуємо вам деяких із них.
Грамотна та досвідчена головна медсестра – половина надійного тилу у роботі головного лікаря лікарні. Ця фраза, сказана керівником із великим стажем, запам'яталася надовго. Справді, професійний організатор роботи медсестер у відділеннях спроможний задати потрібний ритм усьому складному процесу лікування пацієнтів. Особливо це важливо у багатопрофільних лікарнях, куди потрапляють найрізноманітніші хворі, і питання оперативної взаємодії фахівців усіх профілів стає одним із найактуальніших.
Надія Євгенівна Горбай працює головною медсестрою КУ «МКЛ № 9 ім. професора О.І. Мінакова» в Одесі. Її доля примітна тим, що прийшовши після закінчення медучилища до відділення немовлят, вона так і залишилася у лікарні. Реформувалася лікарня, змінювалися відділення, але Надія Євгенівна усі 33 роки залишається вірною одному лікувальному закладу. Працювала у відділеннях патології вагітних, інтенсивної терапії та реанімації, анестезіології. У 1995 році стала старшою медсестрою відділення анестезіології та реанімації, а з 1998 року – головною медсестрою лікарні. На сьогоднішній день під її керівництвом трудяться 16 старших сестер, 155 медсестер і 102 молодші медсестри.
Головний лікар лікарні Лілія Іванівна Данильченко належить до керівників, для яких у роботі немає дрібниць ні в організаційному, ні в професійному плані. Усе має бути виконано чітко та правильно. І Надія Євгенівна дуже точно відповідає цим вимогам. Усі свої функціональні обов'язки виконує вчасно. Причому, досягти цього вдалося дуже просто.
Середній персонал лікарні та лікарі навчилися слухати і чути одне одного, розуміючи, що роблять вони одну справу, допомагають людям справлятися із серйозними недугами. Крім того, медсестри МКЛ № 9 є членами Асоціації медсестер Одеської області, усі атестовані. Вони постійно виїжджають на семінари та підвищують кваліфікацію. Велика заслуга у цьому належить невгамовній Надії Євгенівні Горбай, яка цікавиться усіма новинками.
На запитання, як вдається відновлюватися після напруженого трудового дня, прозвучала суто одеська відповідь:
– А я розслаблююся, коли розв’язую проблему, – сказала Надія Євгенівна. – Це найкращий аутотренінг.
Можливо, у такому неординарному підході до справи криється один із головних секретів стійкості колективу лікарні. Незначна плинність кадрів, і вакансій практично немає. А серед медсестер є ті, хто пропрацював понад 50 років (Тамара Левицька, Валентина Куликовська, Люся Стулпіна). 32 роки працює Тетяна Меркулова. Медсестер заохочують до професійних свят. Допомагають на час відпустки одержати пільгову санаторну путівку.
У 2008 році Надія Євгенівна вступила до медичного коледжу при Одеському державному медичному університеті, зараз закінчує 2-й курс за фахом «Медсестра-бакалавр».
Її підтримали чоловік, теж лікар за професією, і головний лікар Лілія Данильченко, які переконані: «Навчатися потрібно завжди, і досвід цьому не зважає».
Медсестри Надію Горбай поважають. Так, вона й насварити може, і зажадати виконання своїх обов'язків, але й захистить, якщо її медсестру незаслужено хочуть покарати.
Вона привчила колектив і до того, що усі спірні питання треба вирішувати прямо, висловлюючи усі претензії людині в лице. Це збавило середній персонал лікарні від багатьох інцидентів, які лише заважають справі.
Як бачимо, рецепт професійної роботи від Надії Горбай досить простий. Треба чесно та наполегливо працювати, уважно ставитися до людей. Але щоб дійти до його втілення, знадобилося вкласти чимало душевних та фізичних сил протягом багатьох років. Хоча, прочитавши ці рядки, Надія Євгенівна, швидше за все, посміхнеться і зниже плечима: які зусилля, якщо йдеться про улюблену роботу? У цьому й проявляється уся її вдача. Вдача людини, яка постійно над собою працює, навчається і ніколи не зупиниться на досягнутому.
Світлана КОМІСАРЕНКО, Олександр ГАЛЯС
Щоб довше билося наше серце
Серцево-судинні захворювання у ХХІ сторіччі, незважаючи на досягнення медицини, залишаються дуже актуальною проблемою охорони здоров'я у більшості країн світу. Україна – не виняток. У країні на cерцево-судинні захворювання страждають понад 20 млн чоловік, ще в 10 млн виявлено гіпертонічну хворобу, а в 7 – ішемічну. Цілком очевидно: серйозність проблеми вимагає відповідального ставлення до неї.
В Одесі на базі Обласної клінічної лікарні з 2007 року функціонує Регіональний центр кардіохірургії, оснащений сучасним устаткуванням. Досвідчені лікарі-кардіохірурги центру свого часу проходили стажування в Італії та Росії і здійснюють хірургічні операції на серці практично будь-якої складності. Вони творять дива, про яких в Одесі три роки тому хворі не мріяли. Але давайте замислимося над питанням: а чи варто доводити своє серце до крайнього стану? У кожному разі, що нам заважає звернутися до лікаря, коли серце подало свій перший тривожний сигнал?
Завідувачка кардіологічного відділення Обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України Надія Мартинова завжди радила і далі радить пацієнтам, щоб вони зверталися до лікарів при перших симптомах. Рання діагностика, як вона вважає, у сучасній кардіології дуже важлива. Це дозволяє значно зменшити лікарську терапію, знизити ризик розвитку ускладнень, поліпшити загальне самопочуття та працездатність. Щороку по допомогу до Мартинової та її колег звертаються близько 5 тисяч жителів нашого регіону.
Завдяки керівництву області та ОКЛ, Регіональний центр кардіохірургії оснащений сучасним устаткуванням для діагностики коронарних судин серця та ритму його діяльності, обстеження серцевих пороків, серед них вроджених. Тут також успішно лікують гострий коронарний синдром, зокрема інфаркт міокарда. Кожному хворому на підставі ретельних обстежень призначаються відповідні методи лікування. Лікувальний процес екстреного характеру проходить у відділенні невідкладної кардіохірургії, реабілітація хворих після кардіохірургічного втручання здійснюється у кардіологічному відділенні, а також у санаторії ім. Лермонтова.
Як говорить Н.М. Мартинова, більшість причин та методів лікування захворювань серця вже добре відомі і практично освоєні. Завдання лікарів та суспільства у тому, щоб вчасно застосувати ці методи для попередження хвороб. І тут дуже важливо, щоб кожна людина сама з належною увагою ставилася до свого серця. Не потрібно відкладати візит до лікаря, заспокоюючи себе думкою: «Та нічого, якось минеться». Що раніше людина зверне увагу на своє серце, то довше та надійніше воно їй прослужить.
Постійно слід пам'ятати і про те, що на роботу серця впливають повсякденні чинники способу життя, харчування, стосунків на роботі тощо. Якщо ви, наприклад, передчуваєте якусь неприємність, запасіться хоча б звичайною валеріанкою, валідолом або нітрогліцерином (зрозуміло, за індивідуальною рекомендацією лікаря). Серцю корисні (доки воно здорове) помірні фізичні навантаження. Особливо це стосується людей із малорухливим способом життя, дітей, які багато часу провадять за комп'ютером. Що стосується їжі, то тут потрібно більше уваги приділяти фруктам, овочам, нежирним сортам м'яса, рибі. Н.М. Мартинова підкреслює, що існує Люксембурзька декларація 2005 року, яка дає конкретні рекомендації профілактики серцево-судинних захворювань. Вони зводяться усього до трьох пунктів: не курити; підтримувати рівень холестерину до 5 ммоль/л та нормальну масу тіла, а також артеріальний тиск – до 140/90 мм рт. ст.; виконувати фізичні навантаження 30 хвилин, дотримуватися здорового харчування.
Працівники кардіологічного відділення Обласної клінічної лікарні та Регіонального кардіоцентру, роблячи усе можливе для зміцнення здоров'я пацієнтів, ще раз нагадують, що кожному із нас потрібно любити своє серце і, в разі необхідності, вчасно звертатися до лікарів.
Олександр НІКОЛАЙЧУК,«Одеські вісті»
