Конкурс творів на тему «Що я знаю про війну» знайшов широкий відгук у наших юних читачів. До редакції надійшла велика кількість творів. Найкращі з них публікуються в газеті. Ми маємо намір після завершення конкурсу, а він триває, видати їх окремою книжкою.
Чекаємо на нові твори.
Свята правда про війну
Анастасія Станішевська,
учениця 7-А класу Овідіопольської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2
Закінчилися заняття в музичній школі. Я вийшла на вулицю. Був сонячний весняний день. Біля ґанку школи на мене чекала бабуся Маша. Ми, не поспішаючи, пішли вулицею. Я дуже люблю такі хвилини, тому що моя бабуся – чудовий оповідач. Як більшість людей похилого віку, вона дуже любить згадувати минуле, а я ловлю кожне її слово. Ці спогади, як правило, малорадісні. А сьогодні бабусина розповідь була одночасно і гіркою, і якоюсь піднесеною. І мені хочеться, щоб якнайбільше людей довідалося про історію моєї сім’ї. Ця історія – історія багатьох тисяч людей, а для мене вона унікальна, адже велике складається з маленьких часточок.
Усе почалося у далекому 1935 році. Саме цього року 6 жовтня народилася моя бабуся Станішевська (Стреда) Марія Йосипівна у сім’ї чеських колоністів на Житомирщині. Її дитинство затьмарили війна, тяжкі роки окупації. Але найстрашніше – це смерть батька. Він загинув на Хмельниччині при визволенні села Білого. І зараз у тому селі стоїть обеліск, на якому золотом викарбувано ім'я мого прадіда – Стреди Йосипа Йосиповича.
З усієї бабусиної розповіді мене найбільше вразило те, що не усі німці були такими вже нелюдами. У будинку бабусиних батьків оселився німецький офіцер. Ніхто не пам'ятає його ім'я, але запам'яталася доброта і людяність цього німця. Він підгодовував голодних дітей і був зовсім не схожий на тих німців, яких малювала радянська пропаганда. Коли село визволили, «наш» офіцер безвісти зник. З тих пір у бабусі залишилися деякі речі, що належали тому офіцерові.
Закінчилася війна, але життя людей залишалося складним. Голод і злидні призвели до того, що багато етнічних чехів виїхало на батьківщину. Але бабуся залишилася в Україні. Її мама вийшла заміж за фронтовика. Це був хороший чоловік, який пройшов усю війну, орденоносець. Про війну говорив, що це найбільше зло на землі.
Бабусина розповідь тече плавно, як річка. Непомітно ми дійшли до монумента полеглим героям. На гранітній плиті імена невідомих мені людей. Я читаю прізвища і думаю, що десь живуть їхні онуки і правнуки. І, можливо, у далекому селі на Хмельниччині стоїть така ж дівчинка і читає ім'я мого прадіда. І доки ми пам'ятатимемо імена наших предків, їхні подвиги, відомі і невідомі, війна ніколи не прийде на нашу землю. А бабуся моя нехай живе ще довго-довго, і все нові і нові подробиці я дізнаватимуся про її долю.
Олександр Сорочинський, учень 11-А класу суспільно-гуманітарного напряму НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія» № 1 м. Ананьєва
Буйним цвітом зеленіє земля, а над нею – мирне небо. І все це завдяки радянському солдату! Відшуміли веснами і зимами, відлетіли в минуле роки Великої Вітчизняної війни. Та ніколи не забудуть люди тих, хто віддав своє життя в ім’я Перемоги.
Колишній вчитель історії НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія» № 1 м. Ананьєва Наум Пилипович Якименко свій бойовий шлях розпочав як курсант вищого військового училища в 1942 році. Старший лейтенант Якименко був учасником боїв за Сталінград та Бєлгород. У важкі моменти запеклих боїв з точністю і успішно виконував особливі завдання командування. Так, 1 серпня 1943 року в бою за Бєлгород, коли полк відбивав численні жорстокі контратаки супротивника з участю великої кількості танків, Наум Пилипович під сильним вогнем ворога доставляв в бойові порядки піхоти пляшки з горючою сумішшю для відбиття танкових атак супротивника. Вибухом ворожого снаряда наш земляк був поранений і втратив зір.
За бойові подвиги ветеран був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеню, медаллю «За оборону Сталінграду», медаллю «За перемогу над Німеччиною». Все своє подальше життя Наум Пилипович присвятив вихованню молодого покоління. Його педагогічний стаж складає 40 років, 30 з яких працював вчителем історії в НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія» № 1 м. Ананьєва.
