Чисельний, численний

Між цими прикметниками є значеннєва різниця.

Чисельний– це те, що має стосунок до числа(кількості), обчислення (рахування) і відповідає рос. численный: численное преимущество – чисельна перевага.

Численний –еквівалент рос. многочисленный: многочисленныймитинг – численниймітинг, многочисленнаярастительность – численнарослинність, многочисленныезвёзды Вселенной – численнізірки Всесвіту.

Порівняймо, що виходить:

Укр. Рос.

чисельний і численний численный и многочисленный

Оце многой спокусило калькувальників. Якщо його пишуть росіяни, вирішили вони, то повинні писати й ми. Виникло недоладне багаточисельний,яке нашу мову аж ніяк не збагачує. Краще вже для підсилення вислову додавати слова дужеі вельми(дуже численний мітинг, вельми численні збори). А ще краще в даному випадку сказати багатолюдниймітинг, велелюднізбори. Це буде найближче до правди і цілком по-українському.

За асоціацією до сказаного про много– кілька зразків перекладу рос. станівких висловів з прикметником многий:

многие годы багато (чимало) років, літ (Чимало літ

перевернулось – Шевченко)

многие мужчины багато хто з чоловіків

многие деревья багато дерев,

багато які дерева

многие так думают багато хто так думає

многие из нас, вас багато хто з нас, із вас

многих я здесь знаю багатьох я тут знаю,

багато кого я тут знаю

по многим причинам з багатьох причин.

Саме тут, мабуть, доречно зазначити, що українська мова, як і російська, теж має прикметник многий. Але використовує його лише «про свято»: Даруй, Боже, многа літа цьому господарю (з колядки) чи з урочистої нагоди, наприклад, коли величають молодих на весіллі (многая літа). Пов’язується це з церковнослов’янською.

ПАРАЛЕЛЬ П’ЯТА

Числівник

Складаючи план цієї книжки, автори не передбачали місця для числівників. Та мовна практика засобів масової інформації показує, що й тут не обходиться без недоладностей. Тому пропонуємо кілька спостережень.

1. Українські числівники два, три, чотири,входячи до складних форм, змінюють форм, але не так, як змінюють свої форми російські. Самоперекладачі, йдучи частенько за зразками російськими, стають авторами українських словесних «винаходів», які нашу мову, м’яко кажучи, не прикрашають. Розібратися в усьому цьому краще на прикладах:

рос. словоформи укр. словоформи

двугорбый двогорбий

двузначный двозначний

двуногий двоногий

двухбальный двобальний

двухкомнатный двокімнатний

двухмесячный двомісячний

двоевластие двовладдя

двоеточие двокрапка

двоемыслие дводумність

двоемужие двомужність

треугольник трикутник

трёхламповый триламповий

трёхпалубный трипалубний

трёхъярусный триярусний

троеборие триборство

троерукий трирукий

троеперстие триперстя

четверорукий чотирирукий

четверостишие чотиривірш

четырёхглавый чотириголовий

четырёхголосие чотириголосся

Як бачимо, всі російські форми від числівника два – дву-, двух- і двое – в українськомусловотворенні набувають тільки форми дво-.Винятки: двоєборство і двоєженство.

Всі російські форми від числівників три – тре-, трёх-і трое-в українському словотворенні мають лише вихідну форму – три-.Винятки: троєженство і похідні від рос. форми третье-: третьокласник, третьорядний, третьосортний.

Всі російські форми від числівника четыре – четверо- і четырёх- в українському словотворенні зберігають вихідну форму чотири-. Винятки: четвертокласник і четвертокурсник.

Цілковитий збіг російських та українських числівникових словоформ у складних словах буває тільки у самих числівниках: двохсот, трьохсот, чотирьохсот, двохтисячний, трьохтисячний, чотирьохтисячний;а також у складних словах з числівниками п’ятьі більше – п’ятитонний, восьмиповерховий.

2. Чим менше (ціле) число називає числівник, тим більших «прав» надає йому граматика. Погляньмо:

а) числівник одинмає і рід (один – одна – одне), і число (один – одні), і відмінок (один – одного – одному…);

б) числівник двамає тільки чоловічий і жіночий роди (двазошити – дві книжки),геть не має множини і може відмінюватись тільки в однині (два – двох – двом і т.д.).

в) всі інші кількісні числівники не мають форм роду і числа – змінюються лише за відмінками (три, трьох, трьомі т.д.). Так усі ці числівники й узгоджуються з іменниками.

Більше, ніж з іншими кількісними числівниками, витворила наша мова і усталених (станівких) зворотів зі словом один, що іноді виступає в ролі іменника (подаємо в паралелях з російськими):

Укр. Рос.

все одновсё равно

(А що ж, каже царенко,

все одно

пропадать – казка)

один (одно, одне) одного друг друга

(Вони одне одного

покохали – Стороженко)

один в одного друг у друга (Один в одного

питають)

один на одного друг на друга (Один (одне)

на одного скаржаться)

один за одним друг за другом (Ідуть один

за одним)

один по одному один за другим(Один по

одному спішать – Щоголів)

один в один один к одному (Огірочки –

один в один)

одно; в одно не переставая (Ледве додом вернувся та одно стогне – Грінченко)

одного разу однажды

одного ранку однажды утром

одного вечора однажды вечером

один з другим друг с другом (Він дума,

один із другим, що… –

М. Коцюбинський)

один і той самий один и тот же

один кінець (край)всё равно, так тому и быть

один одного варт друг друга стоят

одно (одне) одному одно другому не помеха

не заважає

Маємо також похідні від слова один:

одина уединение (Та в одині-самотині

в садочку буду спочивать –

Шевченко)

одинак, одиначка, единственный сын,

одинець единственная дочь, один человек (Вони хоч поміж себе гуторять,

а мені, одинцеві,ні з ким –

Г. Барвінок; працює одинцем;

кустар-одинець)

одиниця 1. мат. единица; 2. единственная дочь (Чи я в тебе, моя мати,

не одна одиниця? – пісня)

одинокий одинокий (Він багатий, одинокий– будеш панувати– Шевченко).

Але частіше замість одинокого

українська мова вживає

самотній(див. нижче).

одиночка одиночка (тюремная камера)

поодинокий единичный (Лунали поодинокі пострілі – з журналу).