Про тести і справедливість
Загострення мовних суперечностей, гра влади на одній половині поля – шлях у нікуди для України. Попередня влада не розуміла цього, а швидше за все свідомо проводила політику перевиховання однієї половини України за образом і подобою другої. У цьому одна з причин її програшу.
Але ось прийшла влада нова, хотілося сподіватися на кращі зміни. І справді дещо змінилося, російськомовній частині України дихати стало легше, грубий тиск з центру ослаб. Хочеться, щоб нинішнє керівництво зуміло зробити ці зміни незворотніми, увести їх у цивілізоване русло. Активно ідуть розмови про зміни у законі про мови і навіть про надання російській статусу другої державної. Але, гадаю, що цей крок, навіть, якщо уявити, що для нього знайдеться конституційна більшість у парламенті, був би у нашій непростій ситуації досить небезпечним. У багатьох країнах колишнього Союзу, у колишніх колоніях і навіть країнах Європи така державна двомовність існує і служить громадському консенсусу, розумінню цивілізаційних, культурних, соціальних переваг цього положення, якщо для нього є історично сформовані передумови.
Але у нас важко буде знайти громадську злагоду щодо цього питання. Занадто вже сильні ідеї національної ідентифікації і самоствердження, часто замішані на русофобських настроях у досить великої частини нашого народу, яка категорично не сприйме такого кроку.
Безперечно, російській мові потрібно надати особливого статусу, який би відрізняв її від інших, так званих мов національних меншин, адже, по суті, це мова доброї половини України. Можливо не називати її державною, а, наприклад, офіційною мовою міжнаціонального спілкування. Потрібно створити ситуацію, за якої будь-який громадянин України україномовний, російськомовний, двомовний почувався комфортно у будь-якому куточку країни. Будь-який чиновник повинен бути готовий спілкуватися з громадянином, вести його справи як українською, так і російською мовою. У сфері освіти повинен бути вільний вибір основної мови навчання як у школах, так і у вузах, звичайно, при обов'язковому вивченні української мови. Фільми, вивіски, оголошення, інструкції повинні дублюватися обома мовами. Тобто, усе, що пов'язано з повсякденним життям людей, повинно бути однаково доступно як україномовним, так і російськомовним громадянам. Головну роль українська мова, як державна, повинна посідати у сфері саме державної, урядової, законодавчої діяльності, хоча і тут у публічній сфері повинен бути доступний переклад всіх документів на російську мову. Такий підхід був би цивілізованим і прийнятним у ситуації, що склалася.
Але повернімося до системи незалежного тестування. Тут зроблено очевидний крок у бік мовної рівноправності. Випускникам російських шкіл дозволено здавати тести з предметів російською мовою, що безперечно відповідає елементарним критеріям справедливості і здорового глузду.
Але все ж система вступного тестування є зараз предметом суперечок і обговорень. Ми вже багато років добре знайомі з проблемами підготовки до вступу у вуз, з репетиторською діяльністю. Упевнені, що тестування, хоча у нього і є слабкі сторони, у разі, якщо тести підготовлені грамотно, з опорою на наукову базу, з розумінням реального рівня знань і можливостей учнів, безперечно система сучасна і прогресивна.
Рівень об'єктивності, всеохоплення та можливості диференціації результатів такого контролю набагато вищий. Виконання правильно складеного тесту це аж ніяк не бездумне ставлення хрестиків, як вважає багато хто, а серйозне випробування, яке вимагає демонстрації повноти, глибини знань предмета і вміння застосувати їх на практиці.
Але у нашій дійсності у системи незалежного тестування, крім навчально-методичних переваг, є ще одна дуже важлива роль. Вона завдає дуже сильного удару по корупції, ще пов’язана з процесом вступу до вузів. Не можна сказати, що ця система трималася тільки на звичайних хабарах, хоча це було дуже важливо, тут і всілякі, так звані, блатні, хребетні, діти потрібних людей. Та й винагороду брали теж не у кожного...
З введенням загального обов'язкового незалежного оцінювання ситуація почала докорінно змінюватися. В абітурієнтів та їхніх батьків з'явилося розуміння, що до вступу у вуз потрібно готуватися, не шукаючи різних обхідних шляхів, а поліпшуючи якість знань. Значно збільшився попит, а з ним і пропозиція, на різні посібники для підготовки до тестування. Зріс попит на кваліфікованих викладачів, репетиторів, здатних дати глибші системні знання з предмету і необхідний добрий тренінг. Реальність така, що звичайний шкільний учитель, працюючи з класами по 20 – 30 учнів, затиснутий у лещата навчальних планів, у принципі не може ефективно підготувати до такого узагальнюючого випробування як тестування. Кілька місяців роботи з професійним репетитором, який володіє методикою підготовки, можуть істотно підвищити (балів на 20 – 30, при вилці від 124 до 200) очікуваний результат. І це не «натаскування», а серйозне навчання, результати якого позначаються і на подальшій освіті учня. Отож, інститут репетиторства як індивідуального, так і групового (на різних підготовчих курсах), це дуже важлива складова освітньої системи, підвищення ролі якої з введенням системи тестування чинник позитивний.
Однак формування як методичної ідеології, так і конкретне її втілення при складанні тестових завдань віддано на відкуп дуже вузьким закритим групам авторів. Їхні імена невідомі не тільки широкій громадськості, але й професійним колам фахівців педагогів, учених, так званому експертному співтовариству. Відсутнє широке професійне обговорення позитиву і недоліків пропонованих завдань, не відчувається зворотного зв'язку з науково-педагогічною громадськістю.
Уявляється, що характер завдань, їх рівень складності повинні бути більш відкритими і очікуваними і для абітурієнтів, і для педагогів, які їх навчають. Можливо, доцільне видання офіційних збірників з великою кількістю варіантів тестових завдань, але саме таких, або хоча б такого типу, які будуть запропоновані тим, хто екзаменується, аналогічно тому, як багато років практикується з випускними шкільними іспитами. Тоді підготовка до оцінювання набуде конкретнішого, передбачуванішого характеру.
Викликають подив також заяви офіційних осіб, що пролунали, про можливість введення дворівневого тестування. Якщо для загального обов'язкового екзамену з української мови та літератури це, можливо, і доцільно. Адже тут вимоги до вступників на інженерно-технічні, економічні, природничо наукові спеціальності безперечно повинні відрізнятися від пропонованих до тих, хто обрав філологію, літературознавство, журналістику тощо. Але для екзаменів з інших предметів це зовсім незрозуміло. Адже, наприклад, здавати математику ти будеш тільки, вступаючи на спеціальності, які потребують її знання, а якщо для твоєї спеціальності математика не потрібна, то ти її не будеш здавати зовсім.
Серед організаційних нововведень у системі вступу безперечно заслуговує схвалення введення обліку середнього балу атестата. Це збільшує майже цілком втрачену роль і значимість результатів шкільного навчання і стимулює випускників, не обмежуватися підготовкою до тестів з двох, трьох предметів, а одержувати повноцінну середню освіту.
Автори статті передбачають критичні зауваження з приводу важливості антикорупційної ролі системи незалежного оцінювання. Опоненти можуть заявити, що масштаб проблеми дуже перебільшений, пославшись на дуже невелику кількість судових справ з відповідними звинуваченнями. Так, у законослухняному суспільстві з ефективною судовою системою це доказ вагомий, але, на жаль, не у нас. Згадайте, а з приводу яких великих явищ корупції, розкрадання та привласнення величезної державної, громадської власності у нас були винесені вироки суду. Не згадали, ми – теж. Ми живемо у ситуації, про яку можна сказати, що вся країна розкрадена, а злодіїв немає. Одесити пам'ятають долю Чорноморського пароплавства, і таких прикладів дуже багато.
Якщо суспільство усвідомлює масштабність і системність певних негативних процесів і готове з ними боротися, то потрібно викорінювати їх причини, робити пов'язані з ними дії неможливими і невигідними. У подоланні корупції при вступі до вузів таку роль відіграє саме система зовнішнього незалежного оцінювання.
Є. КОЛЕСНИЧЕНКО, кандидат фіз.-мат. наук, доцент; І. КОРИТНЮК, учитель фізики
Кращі результати – з районів
Результати зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) цього року кращі, ніж у минулому. Про це говорили на Всеукраїнському семінарі керівників Українського та регіональних центрів оцінювання якості освіти «Підсумки проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2010 році та основні завдання проведення ЗНО в 2011 році». Протягом трьох днів у межах заходу будуть обговорюватися підсумки проведення ЗНО у 2010 році, ефективність деяких нововведень та підготовка до проведення оцінювання у 2011 році.
Відкривали семінар директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук, заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Дмитро Волошенков, начальник управління освіти та наукової діяльності облдержадміністрації Андрій Ткачук, начальник управління освіти та науки Одеської міської ради Наталя Савельєва, директор Одеського обласного інституту оцінювання вчителів Володимир Кавалеров. Семінар відвідали також директори регіональних центрів оцінювання якості освіти, одеські педагоги та представники альянсу USAID – програми сприяння зовнішнього тестування в Україні.
– Зовнішнє оцінювання у 2010 році пройшло успішно, – заявив Ігор Лікарчук. – Усі учасники одержали відповідні сертифікати. Нам невідомі випадки, коли хтось із випускників не зміг реалізувати своє право на одержання вищої освіти через відсутність сертифіката. Що стосується Одеської області, то у порівнянні із 2009 роком, ситуація із ЗНО помітно покращилася.
– Доказом поліпшення результатів оцінювання служить мінімальна кількість апеляцій. Цього року в Одеській області лише троє чоловік подали на апеляцію, – підкреслив Андрій Ткачук. – 29 випускників шкіл набрали максимальні 200 балів. Необхідно відзначити, що це учні не престижних одеських шкіл, а звичайних районних. Особливо відзначилися щодо цього діти із Ширяївського, Білгород-Дністровського, Арцизького районів, які показали відмінні результати. Двоє випускників із двох предметів набрали по 200 балів, що теж не може не тішити.
Незважаючи на поліпшення системи оцінювання, вона все ж таки потребує вдосконалення, вважає Андрій Леонідович. Зокрема, є необхідність підготовки людей, які займаються тестуванням, це спостерігачі, оператори та інші фахівці.
До наступної вступної кампанії – ще рік. То ж час для вдосконалення процедури зовнішнього незалежного оцінювання ще є.
Христина ВІЄР,«Одеські вісті»
Які вони, підлітки?
Коли маля в будинку, у матері від нього болить шия; а коли воно на вулиці, в неї болить серце.
Народне прислів’я
У друкованих та електронних ЗМІ точиться дискусія щодо необхідності, а головне – законності запровадження законодавчого обмеження щодо перебування дітей на вулиці у вечірній час. Наводяться приклади вже запровадженого обмеження в багатьох країнах світу і навіть у деяких містах України.
Не чекаючи, доки Верховна Рада України розгляне відповідний законопроект, виконавчий комітет міської ради м. Ананьєва ухвалив рішення від 29.07.2010 року № 74 «Про обмеження перебування дітей без супроводу батьків або осіб, що їх замінюють, у закладах дозвілля, громадського харчування, комп’ютерних клубах, на вулицях та інших громадських містах м. Ананьєва». Ініціатором прийняття рішення стала служба у справах дітей Ананьївської райдержадміністрації спільно з групою кримінальної міліції у справах дітей.
Безпосередньо в рішенні зазначено: обмежити перебування у вечірній час в закладах дозвілля, громадського харчування, комп'ютерних клубах, на вулицях та інших громадських місцях м. Ананьєва дітей віком до 16 років після 23.00; у п'ятницю і суботу та в період літніх канікул – після 24.00 без супроводу батьків або осіб, що їх замінюють. Власників закладів громадського харчування, торгівлі та розважального бізнесу зобов’язали вжити заходів щодо обмеження перебування неповнолітніх в зазначений час.
Та одними лише санкціями справу не зрушити з місця, тому відділ освіти райдержадміністрації проводить роботу з батьківською громадою міста щодо роз’яснення та дотримання передбаченого цим рішенням порядку перебування неповнолітніх в громадських місцях у вечірній час.
І справді, вільний час дітей по-справжньому став проблемою номер один в системі виховного процесу, а щорічне зростання дитячої злочинності відіграє лише роль лакмусового папірця, сигналізуючи про необхідність вжиття дієвих заходів.
Так, наприклад, у 2010 році неповнолітніми Ананьївського району за 8 місяців було скоєно 19 злочинів, що на 5 більше, ніж за аналогічний період минулого року, складено 64 адміністративні протоколи, що на 7 протоколів більше, ніж за аналогічний період 2010 року.
Чи буде по-справжньому цей захід дієвим, покаже час. Та викликає подив те, що, володіючи таким багатим науковим надбанням в системі виховного процесу, держава змушена вдаватися до розробки законів, щоб вгамувати підростаюче покоління.
«Діти ганьблять нас, коли на людях поводяться так, як ми поводимося вдома». Як точно це прислів’я передає зміст та форму нашого сучасного дорослого життя! Адже, як відомо, найбільший виховний потенціал та вплив на дитину має особистий приклад батьків, а також дорослих, які її оточують. «Усе моральне виховання дітей зводиться до хорошого прикладу. Живіть добре або хоч намагайтеся жити добре, і ви мірою вашого успіху в житті добре виховаєте дітей». Ці слова класика російської літератури Льва Толстого сьогодні, як ніколи, актуальні. А тому, прослідковуючи причинно-наслідкові зв’язки, можна з великою впевненістю зазначити, що такий стан справ, який зараз існує в системі виховання та дозвілля дітей, потребує докорінних змін. І від того, як скоро вони почнуться, залежатиме, чи буде законодавча база України поповнюватися новими законами превентивного характеру.
Станіслав ПЛАТОНОВ,начальник служби у справах дітей Ананьївської райдержадміністрації
