Столітній ювілей відзначив найстарший житель села Каланчак Ізмаїльського району Михайло Миколайович Куртєв. У його сім’ї – троє дітей, шестеро онуків, семеро правнуків і троє праправнуків. Як пожартував зять іменинника, Іван Онисимович Іценко, разом із старійшинами родини набереться дві футбольні команди!
– Бути добрими, поважними, працьовитими. Ось, напевно, найголовніше, чому навчив батько нас, своїх дітей, і чому тепер ми навчаємо нащадків, – розповіла одна із доньок ювіляра, Тетяна Іванівна Іценко.
– У чому секрет його довголіття?
– У тому, що батько живе по совісті. І, як сам любить повторювати, кращі ліки для нього – сапа та домашнє господарство. Щоправда, останнім часом йому стало трохи важче ходити, ми вмовляємо його більше відпочивати. А ще тому, що завжди усе робив і до усього ставився з любов'ю. В цьому він дуже схожий із мамою, Домнікією Петрівною. Прожили вони разом понад півстоліття. Прожили б і більше, та Бог забрав маму два десятиріччя тому…
А сільський голова Дмитро Дмитрович Терзі у свою чергу додав, що на таких от людях, як дідусь Михайло, і тримається село.
– Михайло Миколайович ніколи не був байдужою людиною, – говорить Дмитро Терзі. – Він серед односільчан шанований та авторитетний, готовий дати життєву пораду кожному. Свого часу працював рільником, обліковцем, бригадиром рільничої бригади колгоспу «Дружба», брав участь у громадських справах. І дотепер переконаний, що не треба було розвалювати колгосп, який і він створював.
– Серце кров'ю обливається, коли бачиш, на що перетворилися наші зусилля, – ремствує Михайло Миколайович. – Чудово пам'ятаю післявоєнний час, коли на наших землях почали створювати колективні господарства. Так, по-різному було. І не до усіх поставилися справедливо. Навіщо треба було відбирати все у міцних господарів? Адже усе своє вони нажили непосильною селянською працею та природною кмітливістю. А ось я тоді входив до ініціативної групи. Переконував односільчан – треба поєднуватися. І сьогодні вважаю – усі ми дуже багато втратили через те, що були зруйновані колективні господарства. Ви подивіться, що відбулося після так званої перебудови та аграрної реформи? Та село просто вгробили! І тому сьогодні важко усім. І допомога з боку держави теж зовсім не та, якою була раніше. Залишається вірити, що нинішня влада зможе змінити ситуацію… Ми, ветерани, які прожили своє на землі та й побачили різне, сподіваємося лише на це.
Можна сказати, підтвердженням того, що надія старожила повинна здійснитися, стала вітальна телеграма на його адресу від імені Президента країни Віктора Федоровича Януковича. Її зачитав ювілярові голова райдержадміністрації Сергій Іванович Мазур. А голова райради Василь Павлович Антонюк вручив старожилові у подарунок від районної громади документи на новий холодильник. Гості з району побажали дідусеві Михайлу бути і надалі оптимістом, не хворіти, а його великій сім’ї – такого ж, як і колись, взаєморозуміння, любові, і, звичайно, здоров'я.
– Нічого, років через десять ми знову зберемося, – посміхнувся дідусь Михайло.
Дай Боже, щоб його слова збулися.
