У селі Фрумашика-Нова Тарутинського району відбулося грандіозне дійство, присвячене Дню національностей села.
Чому саме сюди, до безмежного Буджацького степу, з'їхалася величезна кількість народу, притому не лише із довколишніх сіл, але й навіть з інших країн? Відповідь проста. Село Фрумашика-Нова може бути прикладом відродження та розвитку нашого краю.
Квітуче село Фрумашика (молдавською мовою – Красуня) у 1946 році було розорене. Ніхто тут не жив. У наші дні, за ініціативи бізнесмена та мецената Олександра Андрійовича Паларієва, сина вихідця із Фрумашики-Нова, це вимерле та забуте Богом місце стає райським куточком.
Не побоявся бізнесмен вкласти свій приватний капітал у відродження та розвиток стародавнього села. Тут запрацювали чотири вівчарські ферми, орендуються 800 гектарів пасовищ та сільгоспугідь, налагоджено виробництво дуже унікального вина, меду, бринзи, створено велику кількість робочих місць. Але не лише бізнесом займається Олександр Паларієв. Він добре розуміє, що немає економічного розвитку краю без розвитку культури. У селі вже побудовано і діють краєзнавчий музей, чудовий Будинок культури, будується православний храм; створені українська, гагаузька, болгарська, російська, єврейська, молдавська садиби-будиночки, де можна ознайомитися із етнічними особливостями кожної національності. У перспективі намічено розвиток туризму.
Слава про це село, що стрімко розвивається, долетіла навіть до Литви. За ініціативи Посла Литви в Україні Пятраса Вайтекунаса тут вирішено було провести IV Міжнародний пленер, що провадився до цього у Литві, Польщі, Білорусі, своєрідне свято мистецтв. Художники, поети, музиканти, письменники, перекладачі, фотографи брали участь у різних програмах. Спільні інсталяції учасників із України та Литви, які привернули увагу присутніх глибиною філософських ідей; виступи музикантів із Литви з імпровізованими номерами – соло та дуети, етнічні танці перед національними будиночками-садибами; читання віршів у авторському виконанні із подальшим спонтанним їхнім перекладом – усе було цікаво. Запам'яталася виставка фоторобіт майстрів із Литви, Польщі, Грузії, нашої країни, яка привернула увагу власним баченням кожного із авторів фотографій – професіоналів та аматорів. Очі фотохудожників помічали усе: і квітучі троянди, і динамічні жанрові сценки з життя села, і погляди тварин, які дивують розумом, – коней, овець, і портрети-характеристики місцевих жителів, і гарні пейзажі.
«Велике князівство мистецтв», як назвав цей пленер Посол Литви, перетворилося, за його ж визначенням, на «подолання рубежів людського розуміння» і стало значною ідеологічною складовою заходу.
…Звучали промови, вітання, поздоровлення. Були присутні делегації із далекого та близького зарубіжжя, представники адміністрації, почесні гості, журналісти, жителі прилеглих сіл, одесити… Злітали вгору повітряні змії, розписані 20-ма художниками – учасниками пленера, звучали пісні представників різних народів, такі несхожі за мелодією та ритмом, яким підспівувала уся площа, кружляли в запальних танцях старі і малі, розігрувалися лотерейні призи, тішили погляди присутніх гарні ошатні шубки із місцевої вовни… До пізнього вечора змагалися борці, забивали голи футболісти. І усіх їх поєднували радість, веселощі, доброта та щирість.
