Відмінності між українським

і російським уживанням

займенників

1. В українській мові значно ширше, ніж у російській, використовуються вказівні займенники. Їх у нашій мові вживають не лише в суто вказівному значенні той (отой), та (ота), те (оте), а й для того, щоб увиразнити певний іменник у фразі, конкретизувати його. Порівняймо, наприклад, двоє речень із віршів Шевченка: Дивлюся на море широке, глибоке, поплив би на той бік – човна не дають і Кругом поле, як те море широке, синіє. У першому займенник той виконує суто вказівну функцію. В другому його вжито для унаочнення, наближення до читача поняття моря.

І в усній народній творчості, і в класичній літературі можна знайти багато подібного за складом до другого речення, використаного в нашому порівнянні. Ось, будь ласка: Пішлись тоді Катрі отіранки довгії і тівечори ще довші (М. Вовчок); Усе розвіялось, як тароса (Стороженко); Згадаю Енея, згадаю родину, згадаю, заплачу, як таядитина (Шевченко).

Іноді такий займенник ставлять у реченні після того іменника, до якого він стосується: Як роса тадо схід сонця, покапали сльози (Шевченко); Прилітає той син, сонцеоте, й каже (казка).

Порівняння при цьому стають ще виразнішими.

Не практикують такого росіяни¹. Зате «русскоязычные» одести застосовують широко. Ось приклади з місцевого фольклору: «…Молдованка, прекрасная, как таядревняя гречанка(з балади про те, як «На Дерибасовской открылася пивная»), Стою,как тотдурак с помытой шеей (с анекдота).

2. Має властивість підсилювати іменника в реченні й відносний займенник який (яка, яке):Венера їхала в своїм ридвані, мов сотника якогопані (Котляревський); Знизу ніби з якоїпрірви, часом виглядали зорі (Васильченко);Розпитує, чи нема де якогонетяги (Рудченко).Часом відносний займенник якийвиступає в ролі скількиабо стільки, як-от бачимо в Олеся: Снігу, ой, снігу якого!..,що теж виконує підсилювальну роль.

Російська мова таких конструкцій не використовує, тому сучасні літератори написали б, мабуть, сотника якогосьпані, тобто вжили б замість відносногозайменника неозначений,як робить і «старший брат» (какого-то).

3. Та не тільки який,а йхтотащонаша народна мова іноді вживає в ролі неозначених хтось, хто-небудь, щось, що-небудь(рос. кто-то, что-то, кто-нибудь, что-нибудь). Приклади: Де ж таки хточував, щоб дитина так… поводилась? (Марко Вовчок); Може хтозвістку подасть (Грінченко); Чи щозроблю, куди піду – завжди серце в тузі (пісня).

Неважко помітити, що займенники в названому значенні мають місце здебільшого в питальних чи умовних реченнях (Чи хтоприйшов?, Подивлюся, може, когопобачу). Сучасні літератори, націлені на російську складню, описаних конструкцій, на жаль, не вживають.

4. Значно ряснішими проти російських є в нас побудови із займенником воно,що виступає в ролі частки. Якщо російських можемо назвати лише кілька – оно и лучше, то-то и оно, так-то оно так,то українською мовою безособове воно,що наближається за функцією до німецького esчи французькогоil,має значно ширше застосування. Приклади: Де воно така школа? (Григір Тютюнник); Що воноза мара така? (Стороженко); Воно,бачте,жаліє мене мати (Грінченко); Якби з кимсісти, хліба з’їсти, промовить слово, то воно б, хоч і як-небудь, на сім світі, а все б таки якось жилось (Шевченко).

5. Безособовий характер має часом і займенник його.Російська мова знає лише один вислів такого плану: И кто его знает. Українська мова безособове і незмінне йоговживає значно частіше. Особливо в реченнях питальних: Як його зелену жабу за дружину брати? (казка); Як йогоучитися таким, як я? (Свидницький); Що його почати у такій пригоді? (пісня).

6. Як у російській, так і в українській мові займенники третьої особи (він, вона, воно)можуть у родовому відмінку однини виконувати функцію присвійності: йогохата, їїсукня, йогорідне село. Але це – в однині.

У множині між українським і російським слововжитком заходить різниця. Полягає вона в тому, що росіяни і на ихпокладають функції присвійності (ихдела, ихработа), а українці, оскільки в нашій мові категорія присвійності виражена чіткіше (див. розділ про присвійні прикметники), мають для цього спеціальний займенник їхній,що здатен відмінюватись, як прикметник, - за родами й числами (їхній, їхня, їхнє, їхні)та відмінками (їхньоїоселі, їхнійоселі,їхньоюоселею і т.д.).

Тому варто користуватися саме займенником їхній,а не переносити на український грунт російські канони. Краще писати їхняземля, їхнідіти, їхнєполе, а не їхземля (діти, поле). Орієнтир – українська народна мова і класична література: Стає пташкамїхнього розуму, щоб змостити гніздечко (Грінченко); Їхня кров ще гаряча на ранах,їхні рани горять ще в огні (О. Олесь); У їхній стороні й зимою сонце (Леся Українка); Я чую, як тремтять їхні пальці: вони плачуть (Григір Тютюнник).

7. Щодо відмінностей ужитку займенника сам, самийв українській і російській мовах, то просимо переглянути розділи про числівник одині про найвищий ступінь прикметників.

--------------------------------------------

¹На перший погляд щось подібне можна побачити в рос. ідіомітот (та, то) ещё, як-от у Висоцького:То еще веселье: или куришь натощак, или пьешь с похмелья. Але це тільки на перший погляд, бо за рамки своєї вказівної ролі займенник тут не виходить.