У межах «Місяця Японії в Україні-2010» Одеський музей західного та східного мистецтва репрезентує виставку японської фундації «Живопис радості: картини японських художників 90-х років». Виставка, що об’їздила півсвіту за десять років, демонструє двадцять вісім творів дев’яти сучасних японських художників: Аіда Макото, Ечідзен’я Йошітака, Кобаяші Таканобу, Таро Чіедзо, Нара Йошітомо, Нуката Нобухіко, Фукуда Міран, Маруяма Наофумі, Муракамі Такаші.
«Художники, роботи яких демонструються на цій виставці, ...виросли в період, коли Японія досягла високого рівня економічного розвитку, та повністю відчули на собі процес стрімких змін, які відбувалися в країні. Вони по-новому відкрили живопис, який тоді вважався «мертвою» формою після хрещення формалізмом, і вивільнили його з вузьких рамок «мистецтва». Їхня мета – зробити живопис відкритим простором для спілкування на індивідуальній основі», – пише мистецтвознавець Окабе Мікі у вступі до каталогу виставки.
Японська фундація була заснована у 1972 році з метою представлення японської культури за кордоном, поглиблення взаєморозуміння з іншими країнами завдяки популяризації культурного обміну. Виставка «Живопис радості: картини японських художників 90-х років» – це спроба показати, як молоді художники Японії засвоїли та розвинули художню виразність у своїх роботах, створивши низку картин у добу динамічного розвитку комунікаційних технологій, інформаційних мереж.
– Виставка сподобалась. Роботи цікаві, оригінальні і дещо незвичні. Особливо захопила робота Кобаяші Таканобу – у нього, на мою думку, геніальні картини. Та й інші автори дуже талановиті. Єдине, що хотілося б побажати – аби подібні виставки провадилися частіше, – поділився своїми враженнями студент Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Валентин Черемін.
Сьогодні ми спостерігаємо надзвичайно цікаву тенденцію: живопис став більш закритим та недосяжним через своє тяжіння до чистоти, автономності. Наприклад, велике зацікавлення викликали роботи Кобаяші Таканобу «Пес» (1998), «Рука (з ложкою)», «Рука з паличками», «Брама», Фукуда Міран «Пейзаж» (1997), «Майонез Кюпі» (1997), Маруяма Наофумі «Ваза» (1996), «Залізний чайник» (1996) та інші. Дещо неоднозначно сприймаються картини Аіда Макото, Таро Чіедзо. Зрештою, про смаки не сперечаються. Японські художники сміливі у своїх роботах, вони не бояться експериментувати, змішувати у своїх картинах різні стилі. Зображуючи сучасне життя, вони намагаються відшукати нові горизонти у діалозі між людиною та мистецтвом. У цьому, власне, і запорука їхнього успіху.
