Популярний фестиваль мистецтв «Дунайська весна» в останні роки помітно здав свої позиції. Але яку осінь, з котрою ми нещодавно попрощалися, подарувала нам нині природа! Це м’яке тепло, синява небес і гладінь води! Душа й тіло зливаються в цій красі і птахом злітають над буденністю та пересічністю. Спокій та світло, світло та спокій...
І Дунай безтурботно й потужно ніс свої води. А втім не можна сказати, щоб на березі було багато людей, які втішалися б цією казкою. Ось атлетичної статури молодий чоловік. Він приходив на пляж щодня. Зробить невеликий заплив, посидить на траві – і йде геть. Відомий в Ізмаїлі підприємець Іван Попушенко зазвичай приїжджав до Дунаю з дочками. Влаштовується на ним же встановленій лавці. Плаває за годинником, у рятувальному жилеті, гумовій шапочці й ластах. Залучив до осінніх купань і старшу з дочок Валерію. Її тезко, ветеран спорту і спортивний журналіст Мессойліді, не тільки плаває, але й займається на обладнаному неподалік спортмайданчику...
У вихідні дні серед прибережних дерев розміщувалися шанувальники бессарабської польової кухні. Ті ж, хто цінує комфорт, відпочивають у кафе, побудованому у вигляді корабля-вітрильника. При ньому дитячий ігровий майданчик. Батьки з дітьми – завсідники осіннього пляжу. Випало тут бачити і велику родину художників Шишманів, Івана та Ольги.
Попри екологічні катаклізми риба в Дунаї не знизила своєї активності й просто-таки плещеться біля берега. На неї полюють качки та рибалки. Ці останні з настанням осені полишили свої «покрайні» позиції та просунулися вглиб пляжного узбережжя. Трапляються й суто жіночі рибальські «артілі». Є в Ізмаїлі й аматорки цілорічних ранкових купань.
Молоді мало. Навіть теплого осіннього дня юнаки та дівчата, як правило, не купаються і не засмагають. Сидять на лавочці, смокчуть пиво. Зате приїжджають весільні молодята: підійдуть до річки, сфотографуються...
А все решта – тиша та безлюддя. Ось це і насторожує. Дещиця тепла та сонця, так несподівано подарована осінню, не відірвала людей від насиджених місць і звичних справ. Чи не розучилися вже ізмаїльці, на відміну від одеситів, розкошувати райською природою своєї землі? А то так можна і весну прожити по-осінньому.
