Олійниківськавесна
Перші Олійниківські читання були проведені у 1983 році (Степан Іванович відійшов у вічність 11 січня 1982 року). Традиційно вони розпочинаються в Одесі і далі тривають у селах Пасицели Балтського району та Левадівці Миколаївського району.
Такий порядок їх організації невипадковий – адже великий сатирик-гуморист народився 3 квітня в с. Пасицели, а його дитячі та юнацькі роки минули у Левадівці, де він здобув середню освіту. У 1934 році закінчив Одеський педінститут, працював у редакції газети «Чорноморська комуна» (нині – це «Чорноморські новини»), згодом переїхав до Києва, працював у редакції сатиричного журналу «Перець».
Степан Олійник – учасник Другої світової війни, відзначений багатьма державними нагородами, обирався депутатом Верховної Ради СРСР.
В організації та впровадженні Олійниківських читань брали активну участь голова Левадівського колгоспу Михайло Бадера, секретар райкому Компартії України Валерій Бойченко, представники місцевих та обласних органів влади, донька сатирика Леся Степанівна, сестра Степана Олійника – Марія Іванівна, професор Іван Дузь, письменник Полікарп Шабатин, голова обласної організації Спілки письменників Анатолій Колісниченко. Згодом активними учасниками цих заходів були: багаторічний керівник Спілки Богдан Сушинський та нинішній голова Геннадій Щипківський.
Спогади, літературно-критичні статті про Степана Олійника писали: Дмитро Білоус, Остап Вишня, Полікарп Шабатин, Анатолій Гарматюк, Володимир Бровченко, Віктор Дзюба, Євген Дудар, Валентин Корчагін, Олег Чорногуз, Євген Моргунов, Іван Цюпа, Василь Кравчук, Василь Юхимович, Петро Ребро, Іван Сварник та багато інших, а літературознавці Іван Зуб та Іван Дузь видали книжки про життя і творчість славетного гумориста; одеський письменник-академік Богдан Сушинський написав літературознавче есе «Степан Олійник: поет на тлі епохи» і упорядкував його книжку вибраних творів. Крім цього, видано вісім книжок із серії «Бібліотечка лауреатів премії імені Степана Олійника, підготовлено до друку третє видання книжки «Здоровше з гумором живеться».
Для заохочення письменників у розвитку сатири й гумору була заснована літературна премія імені Степана Олійника у двох номінаціях: в галузі літератури та в галузі журналістики.
За вісімнадцять років, що пройшли після перших Олійниківських читань, понад сорок майстрів пера стали лауреатами цієї престижної премії. Серед них письменники: Володимир Іванович, Віктор Дзюба, Костянтин Сергієнко, Віктор Нарушевич, Іван Дузь, Богдан Сушинський, Петро Осадчук, Петро Ребро, Полікарп Шабатин, Василь Кравчук, Валентин Лагода, Вадим Скомаровський, Юрій Кругляк та інші; серед журналістів: Таїсія Крисько, Віра Кульова, Ірина Голяєва, Роман Кракалія, Віктор Мамонтов, Станіслав Конак та ін.
Обласна газета «Одеські вісті» упродовж семи років провадить конкурс самодіяльних гумористів «Ярмарок сміху» Ініціаторами його стали редколегія газети та голова Громадського благодійного фонду ім. С. Олійника Валерій Дмитрович Бойченко. Щорічно виходить колективна збірка. Її готує колектив газети на кошти фонду.
Сьогорічні Олійниківські читання розпочнуться в Одесі і матимуть продовження у Балтському та Миколаївському районах.
Як завжди, почесним гостем одеситів буде донька Степана Олійника Леся Степанівна, прибудуть до нас також письменники Петро Осадчук, Василь Кравчук, Василь Довжик, заслужений артист України Анатолій Демчук, лауреатка міжнародних та всеукраїнських конкурсів співачка Наталя Бучель.
Активну участь у Олійниківських заходах візьмуть і наші місцеві письменники, журналісти, науковці та студентська молодь.
Володимир ГАРАНІН, лауреат премії ім. Степана Олійника
Степан ОЛІЙНИК
ДОБРИЙ ДЕНЬ ВАМ, ДОБРІ ЛЮДИ
Добрий день вам,
Добрі люди,
Дуже радісно мені
Зустрічати вас повсюди
В нашій рідній стороні:
На заводі і на полі
Чути ваші голоси,
Жарти ваші
В дружнім колі
Сміх здоров’я і краси!
І моє хай
Стане слово
Поруч з вами у строю.
Те, що взяв од вас з любов’ю,
Вам з любов’ю віддаю!
Володимир ГАРАНІН
НЕ ЧІПАЙ ЧУЖОГО!
Кум Гаврило завітав
До куми Тетяни.
А вона: туди, сюди –
Сало і сметану
На стіл кладе
Ще й борщу
В миску насипає!
І горілочки із перцем
В чарку наливає.
Аж прицмокнув язиком
За столом Гаврило!
…А в куточку… цуценя
Гарчить, мов здуріло!
– Я б такого цуценяти
Не хотів би мати! –
Зиркнув кум, –
На другий день
Вигнав би із хати!
– Та пусте! – воно гарчить
І гарчати буде,
Бо ви, куме, борщ їсте
Із його… посуди!
Петро ОСАДЧУК
СМІХ СИЛЬНІШИЙ ВІД ПЛАЧУ
* * *
Малі сини великого народу
Ведуть в майбутнє через пень-колоду,
Змагаючись затято день у день,
Хто з них найкращий і найбільший пень.
* * *
Чим сильні наші крикуни?
Кричать гучніше від гармати.
А докричаться до війни,
То будуть першими втікати.
* * *
Люди, що мають уроджені вади,
Чомусь найбільше рвуться до влади,
А потім виявляється, що влада –
Їхня найбільша вада.
* * *
В час передвиборної боротьби
Домінують прийоми безбожні –
І дзвенять, ніби дзвони, лоби,
Особливо – порожні!
Віталій БЕРЕЗІНСЬКИЙ
В ЄВРОПУ
Як досягти жаданої мети
і європейські перейнять порядки?
В Європу треба передом іти,
а ми весь час до неї сунем задки.
ЧОМУ?
Чому Панас – цей хват і пустомеля –
не прагне міністерського портфеля?
Мені на це сказав один знавець:
– У нього міністерський гаманець.
Дмитро ШУПТА
ФАНАТ
Вірші я писав сумні та слізні,
В них нудоти й розпачу – безмеж!
Всі вони якісь були залізні,
Що допіру й зубом не вгризеш.
Скільки перенищив я паперу!
Краще б бокорашив на плоту,
Та на ювілей
золотоперу
Подарили ручку золоту.
Відтепер не їстиму й не питиму,
Як фанат поезії в плоті.
Золотою ручкою писатиму
Я нарешті вірші золоті.
Костянтин СЕРГІЄНКО
СТРАШНИЙ ЗНАК
Ярема стрів на вулиці дружка,
Й ведуть розмову про свою житуху.
Аж бачать: від міського дитсадка
Сусід Климентій мчиться що є духу
«Ну і дива! – Ярема каже другу. –
Ти глянь, як чеше аліментник Клим!
Невже бандити гоняться за ним?»
Хома йому: «Які там ще бандити,
Злякався знака – «Обережно – діти!»
Валентина ДОНЦОВА
Олексій зайшов до кума, той копав ділянку.
– Можна вже й перекурити, працюєш ізранку.
Дістав пачку цигарок, прочитав поволі,
Що куріння дуже згубно діє на здоров’я.
– На цигарках Міністерство нас попереджає.
Куме, глянь, а на лопаті такого немає!
м. Березівка
КАРНАВАЛЬНИЙ КОСТЮМ
Гумореска
Вчитель діток запитав:
– Хто костюм який обрав?
– Новий рік до нас іде,
Тож вбрання для всіх вже є.
Відповіли дітки в класі,
Лиш Петро мовчить наразі.
Коментар дала Маринка,
(Мала в голосі хитринку).
– Буть дівчатком захотів:
«Хвіст», як в мене, відростив.
Мирослав СНІГУР,учень 5-го класу
Ухожанської ЗОШ,Балтський район
Олексій МЕЛЬНИК
СПОВІДЬ
На сповідь злодій приталапав,
Присів до батюшки тишком!
А той розмову з ним наладив.
Про гріх, що біг за ним слідком.
– Ти знов крадеш! Ти віриш в Бога?!
Всевишній мовив: красти гріх!
За це стаття є дуже строга,
Хіба ж то можна у своїх?
Мовчав злочинець. Слухав мову.
І тихо крадькома шептав:
– Пробачте моє грішне слово, –
Та далі все ж своє сказав.
– Але ж бо Він в Письмі Святому
Нам заповів таке для всіх:
Хто довго молиться, Бог тому
Проща його найтяжчий гріх.
Самі ж Ви в храмі на Покрову
Мирянам мовили таке,
І ще Ви додали своє:
– Хто кається, прощеним буде,
Потрібно всім забути те.
А хто людину ту осудить
До раю й щастя не знайде…
м. Балта
Микола КРАВЧЕНКО
ВПРАВНА ДРУЖИНА
Зустрілися давні друзі,
Язиками чешуть:
– Ти недавно одружився?
Правда це чи брешуть?
– Що ти! Правду кажуть люди!
– Ну, і як дружина?
– І на кухні, і в постелі
Ніби та машина!
Не повіриш! Жінка вправна.
– Ну, їй-бо, не знаю…
І на кухні, і в постелі…
Як вона встигає?
А у друга на обличчі
Посмішка не тухне:
– Та встигає! Адже я їй
Постелив на кухні.
с. Шляхове,
Балтський район
Світлана ЗУБКО
МАК І ПОВІЙКА
Мак червоний і стрункий
Ріс собі у полі.
І, здавалося, нема
Горя й злої долі.
Та з’явилась біля нього повійка-травичка,
Тонесенькі ручки і гарнесеньке личко.
Обвила той мак руками,
Міцно притискала
І кохала-цілувала,
І не відпускала.
Мак пручався та не зміг
