До 43-ї річниці пам'яті К.Г. Паустовського

…потрібно жити мандруючи.

Пізнання й мандрівки невіддільні один від одного.

К.Г. Паустовський «Муза далеких мандрівок»

У музеї Костянтина Паустовського відбулася літературна зустріч, тему якої підказали ювілеї подій, що сталися в житті цього письменника. Тих самих подій, які сприяли здійсненню його мрії про далекі мандрівки, можливість відчути щастя величезності й різноманітності знань.

Минуло п'ятдесят п'ять років з того часу, коли Паустовський із групою ленінградських письменників вирушив з Одеського порту у круїз навколо Європи на теплоході «Победа» і свої враження описав в «Європейському щоденнику» і нарисі «Географічні записи». У липні нинішнього року виповнилося п'ятдесят років від дня його виступу на Конгресі Європейського співтовариства письменників у Турині у зв'язку із черговою річницею об'єднання Італії (нарис «Італійські записи»). А ще сорок п'ять років нарису «Вілла Боргезе».

Італійським сторінкам «Євро­пейського щоденника» був присвячений виступ завідувача музею Паустовського Віктора Глушакова.

Вічне місто письменник відвідав восени 1956 року. В «Географічних записах» він зізнається, що раніше читав про те, що існує якесь «чуття Риму», якесь особливе чуття цього міста, але в чому воно виражається, не міг собі уявити.

Після недовгого перебування в Римі Паустовський «з якимось, щоправда, дуже невеликим правом» міг сказати, що відчув «чуття Риму».

З тексту «Географічних записів», прочитаного артисткою філармонії Оленою Кукловою із властивою їй щирістю й артистичною чарівністю, ми почули про те, що склалося у нього це чуття з багатьох думок і вражень, зі ступеня долучення до світової культури, з величини знань. Автор поетичної прози відчув характер Риму, душу великого міста, звуки, аромати.

Який же голос Італії? Це шерех і плюскіт фонтанів. Найулюбленіший з фонтанів Паустовського – фонтан на Навонській площі Риму. Він здався йому живим втіленням Старої Італії з її карнавальними таємницями, незвичайними пристрастями.

Про Італію випала честь розповісти авторові цих рядків. Відомо, що життя та діяльність цієї країни високих натхнень проявляється в мистецтвах. Паустовський прагнув відвідувати музеї, галереї­хранителі шедеврів. Він гостро відчував спадщину предків, їхнє прагнення до досконалості.

В «Італійських записах» письменник повідомляє, що їздив з Турина на один день до Мілана – подивитися «Таємну вечерю» Леонардо да Вінчі в похмурій і порожній залі монастирської трапезної при церкві Санта­Марія делле Граціє. Він «доторкнувся до стін театру Ла Скала з ніжністю лише тому, що ці стіни бачили чудових людей. Насамперед Байрона і Стендаля».

До Риму приїжджав художник Кіпренський. Розповідаючи про ньо­го у своїй маленькій повісті «Орест Кіпренський», Паустовський відзначає, що живописець також відвідав Мілан і цілі дні проводив біля «Таємної вечері». «Побачивши творіння генія, – писав художник, – народжується сміливість, яка в одну мить замінює кілька років досвідченості». Він мріяв досягти в Римі вершин Рафаеля.

На доповнення відчуття Паус­товським «чуття Риму» згадаю його нарис «Вілла Боргезе», який він починає словами про те, що готовий ходити на віллу щодня ще й для того, щоб подивитися з повороту дороги на широке мерехтіння Риму.

На віллі Боргезе в центрі Риму письменника приваблювала Гале­рея, у якій зберігається багато зібрань творів мистецтва.

Слід нагадати ще й про те, що вілла Боргезе – великий ландшафт­ний парк у природній англійській манері, який був заснований чотириста років тому на місці колишніх виноградників на площі 80 га. Крім декількох музеїв, тут також розташовані атракціони.

Коли на самому початку ХХ століття занепав патриціанський рід Боргезе, парк був придбаний державою й переданий у дарунок Риму, а прості жителі одержали доступ до великої колекції. Місто дбає про цей духовний центр, охороняє від меркантильних зазіхань. Нам близькі почуття й думки Паустовського про безперервний потік тієї сили, яку ми звемо красою, що переходить зі століття у століття.

До програми дивовижної зустрічі органічно вплелися розповіді голови Одеського національного італійського товариства «Комітет Данте Аліг’єрі» Віктора Анусі й почесного члена цього товариства Ольги Бабак про історію створення товариства й сучасні італійські враження. О. Бабак представила зроблені нею фотозамальовки Риму. Також прозвучали записи італійських пісень і романсів у виконанні видатного співака Артура Айдіняна.