7 вересня в межах шостого міжнародного театрального фестивалю «Зустрічі в Одесі» глядачі побачили виставу Санкт­Петербурзького академічного драматичного театру ім. В.Ф. Комісаржевської «Шість страв із однієї курки».

Квитки на цю виставу були повністю розкуплені за три тижні до показу. Навіть вистава московського театру «Et cetera» «Шейлок» за участю всенародно улюбленого Олександра Калягіна та щонайпопулярнішого Віктора Вержбицького, яка відкривала фестиваль, у плані попереднього продажу квитків дещо поступилася пальмою першості петербуржцям. Чим пояснити даний факт – апетитно­смачною назвою постановки, давньою любов’ю та заочною довірою глядачів Південної Пальміри до творчості майстрів театру Пальміри Північної або суто одеською інтуїцією – «нюхом на таки­так смішне»? Обирайте будь­який варіант, але повірте на слово – цей глядацький ажіотаж був насправді рекордним. І переважна більшість глядачів, які прийшли цього вечора до театру, не обманулася у своїх сподіваннях.

Звичайно, московський драматург Ганна Слуцкі – це не Шекспір, і навіть не Катаєв: п’єса, обрана театром для даної постановки навряд чи колись увійде до антології найкращих драматургічних творів XXI століття. Але все ж таки – це міцна професійна драматургія, адресована, насамперед, так званій простій публіці – фанатам телесеріалів. Загалом, Слуцкі і є успішна кіно­серіальна драматург: за її сценаріями знято близько чотирьох десятків картин, найпопулярніші з них – «Конвалія сріблиста», «Холостяки», «Білий король, червона королева». До речі, і п’єсу «Шість страв із однієї курки» було використано як одну із сюжетних ліній у сценарії чотирисерійного телефільму «Вузький міст» (2004 рік), де в образах персонажів даного сюжету були задіяні такі зірки, як Олексій Гуськов, Марія Шукшина, Євгенія Добровольська, Юлія Рутберг та блискуча Інна Чурикова в центральній ролі мами.

Одразу відзначимо, що комісаржевці пред’явили одеситам якщо й менш медійно пізнавану, але не менш міцну та іскрометну акторську команду. Сюжет вистави нехитрий та прозорий: якась химерна літня бізнес­леді (народна артистка Росії Галина Короткевич) намагається знайти супутницю життя своєму дорослому синові (Артур Мкртчан). Для цієї мети вона відкриває власну шлюбну агенцію, клієнтки якої по черзі приходять до їхнього дому «на оглядини».

Далі йде низка яскравих, майстерно розіграних комічних епізодів. Перша з претенденток – ексцентрична прихильниця вчення кришнаїтів та інших езотеричних течій Марина (акторка Христина Кузьміна), яка називає себе індійським іменем Шанді та п’є лише «заморожену воду відталу у повний місяць» і перебуває в абсолютній упевненості в тому, що вона – досконалість. Друга – практично­цинічна представниця найдавнішої професії Ілона (акторка Олександра Сидорук), яка прийшла взагалі помилково: в агенції переплутали замовлення на наречених та проституток (виявляється, крім сватання, дбайлива мати героя трохи підробляє і сутенерством). Третя – енергійна та хвацька бізнесменка Ірина (заслужена артистка Росії Маргарита Бичкова), що вибилася з ледащів у люди, але досі зберегла в собі дитячі комплекси жительки радянської комуналки. І, нарешті, четверта – Оля (заслужена артистка Росії Неля Попова), як з’ясовується, перше кохання головного героя, те саме кохання, яке «не іржавіє». Протягом усієї дії глядачі то голосно сміються, то співчутливо зітхають (бо Ганна Слуцкі щедро засіяла поле своєї комедії мелодраматичними зернятками). Позбавлю себе необхідності переказувати розв’язку сюжету – впевнений, кожен із вас без зусиль передбачить її самостійно.

Кожній з акторок дісталася своя заслужена порція оплесків. Тепло прийняли і єдиного чоловіка на сцені (до речі, Артур Мкртчан є не лише актором, але й композитором, що створив музику до вистави). Але головний шквал фінальних овацій, звичайно ж, був адресований Галині Петрівні Короткевич. Яскрава сутнісна акторка, яка бездоганно володіє голосом, активно рухається, майстерно працює в партнерстві та неповторно існує в сольних фрагментах. І це при тому, що менше місяця тому акторка відсвяткувала 90­річний (!!!) ювілей. Один цей факт дає привід аплодувати їй стоячи та вважати її вихід на одеську сцену найяскравішою подією фестивалю. Але повага до віку – лише невеличка частина того емоційного враження, яке викликала в глядацькій залі Галина Короткевич. Ця акторська робота цінна без знижок на прожиті роки та колишні заслуги.

Вище я згадував про Інну Чурикову, яка виконала цю ж роль у «Вузькому мості», зробивши це по­своєму чудово та незабутньо. Однак, саме у порівнянні з роботою Чурикової проглядається неповторна гідність образа, створеного Галиною Короткевич. За усієї ексцентричності та комічності цієї героїні, за її плечима вгадується пітерська, точніше, ленінградська порода. Вона ненав’язливо, але досить чітко переглядається в багатьох деталях. І навіть винесене в назву п’єси вміння героїні приготувати шість страв з однієї курки у цьому випадку прочитується як навичка корінної ленінградки, яка пережила страшну військову блокаду, напівголодні післявоєнні роки та «застійну» епоху продуктового дефіциту. Тому, незважаючи на новий час, успіхи в бізнесі та повну відсутність фінансових проблем ця літня дама бажає своєму єдиному синочку знайти супутницю життя, здатну внести до домашнього меню прості та перевірені часом страви ленінградської кухні – від курячих крилець у сухарях до супчику з тельбушками.

Театральні критики не купують квитків до театру за три тижні наперед – це роблять ті найпростіші глядачі, яким і адресована ця нехай недостатньо глибока, але справді смішна та мила історія. Режисер Валерій Гришко та сценограф Поліна Петеліна створили виставу, однаково затребувану сьогоднішньою публікою і в Санкт­Петербурзі (де цю виставу після прем’єри, що відбулася у 2008 році, через підвищений глядацький інтерес було перенесено з малої сцени театру імені Комісаржевської на основну), і в Одесі, де ця вистава стала однією з найяскравіших подій нинішнього фестивалю.