Де ми вчимося пізнавати

Писарівський навчально­виховний комплекс «Загальноосвітня школа I – III ступенів – дошкільний навчальний заклад» сягає витоками у далекий 1898 рік, коли почала засіватись освітянська нива села. Нова будова датується 1976 роком, споруджена за сприяння голови колгоспу імені Мічуріна Семена Максимовича Мазура. До речі, він і сьогодні, будучи на заслуженому відпочинку, часто навідується сюди. А на перше вересня за давньою доброю традицією приходить з подарунками.

Директорка школи Люд­мила Євгеніївна Воронюк і про Семена Максимовича, і про нинішніх керівників сільгосптовариства тільки доброї думки. Бо багато справ у школі робиться за їхньої підтримки. Ось і шкільний ганок вони допомогли оздобити новою плиткою, бо стара вже випала та поламалася. Тепер Петро Леонідович Балановський та Микола Дмитрович Тодоров обіцяли придбати комп’ютер, профінансувати ремонт сходів. З центральної вулиці до школи ведуть 65 східців. Обабіч них віти дерев утворили шати, під якими діти піднімаються до храму науки, а навколо – осінні квіти. Видовище казкове! Але і коштів у цю красу доведеться вкласти немало.

А все інше у цьому освітянському закладі робиться на ентузіазмі педагогічного колективу та батьків, за участі дітей. Готуючись до нового навчального року, зробили ремонт, щоб діти прийшли у оновлені класи. Колись вагомо допомагав директор спиртового заводу Сергій Михайлович Маринов. Тепер завод не працює. І від цього не тільки немає допомоги школі, а й багато батьків не мають заробітків. А у селі де та робота? І все ж батьки школу не залишають без уваги.

За державний рахунок харчуються дітки перших­четвертих класів, облад­нано комп’ютерний клас, що особливо важливо сьогодні, коли у школі з 2002 року впроваджується профільне навчання учнів старших класів.

Значна увага при­діляється екологічному вихованню, яке дає ді­тям вчителька хімії і біології Ніна Федорівна Адаховська. Вчитель фізики та математики Володимир Семенович Шутяк працює над проектом «Вітрова електростанція» – разом зі своїм учнем Сергієм Гонтарчуком. У межах Малої академії наук вони посіли перше місце. А Сергій ще й став Дитиною року.

Патріотичному вихо­ванню у школі сприяє музей бойової і трудової слави, де відбуваються зустрічі з ветеранами війни і праці.

Писарівські педагоги цілком серйозно ставляться до самоврядування на теренах школи. «Весе­лий вулик» – таку назву носить рада молодших класів, Духовна респуб­ліка «Калинонька» – ра­да середніх класів, а стар­шокласники мають свій учнівський парламент.

– Ми всі дуже любимо нашу школу, наших мудрих вчителів, які прагнуть дати нам широкі та всебічні знання. Якщо говорити про проблеми школи, то нам би хотілося, щоб школа поповнилась новими комп’ютерами, щоб було в ній тепліше, бо інколи у класах прохолодно. Необхідно, щоб класи мали нові парти, інтерактивні дошки, нове обладнання та приладдя для кабінетів хімії, біології, фізики.

У нас талановиті діти, і було б добре, якби у школі викладали хореографію. Сьогодні тут працює фі­ліал Школи мистецтв, є танцювальний гурток, духовий оркестр, – ко­рот­ко окреслила коло про­блем президент учнів­ського парламенту оди­над­ця­тикласниця Даша Кей­далюк.

Ця розмова засвідчила найголовніше – підростає достойна зміна, небайдужа, смілива.

При школі діє і дитячий дошкільний заклад, який займається і вихованням, і підготовкою діток до шкільної програми. Тут ак­тивно поповнюється ма­теріальна база, понов­лю­ється методична лі­­те­­­­ратура. Сьогодні дит­са­док відвідують 20 дітей. На жаль (чи скоріше, на щастя), до дитсадка є чер­га.

Тут майже 150 школярів і 21 учитель. Весь колектив працює над програмою впровадження інноваційних технологій як шляху до особистісно зорієнтованого навчання та виховання.

Двічі на рік на базі Пи­сарівської школи про­водяться семінари, мето­дичні декади, які готує завуч Раїса Павлівна Жадан – вчитель вищої категорії, вчитель­методист з 40­річ­ним стажем. Працює школа молодого педагога. Як результат її роботи, цього року в номінації «Педа­гогічна майстерність» конкурсу «Педагогічний світанок» перше місце здобула молода вчителька Юлія Валеріївна Ананійчук.

– Ми стараємось берегти те, що маємо. Це стосується і педагогічних кадрів, і матеріально­технічної бази, – ділиться Л. Є. Воронюк – досвідчений керівник, вчитель вищої категорії, вчитель­методист. Цього літа скарбницю нагород керівника поповнила юві­лейна медаль до 20­річ­чя незалежності Ук­­ра­їни від Президента Віктора Януковича.

ЛюбовЯНВАРСЬКА,Кодимськийрайон

Головне – її люблять діти

Недарма ясельну групу в дитячому садочку вважають найважчою. Вихователю потрібно не тільки прихилити до себе маля, дати зрозуміти, що його тут чекали і люблять, а й знайти контакт із занепокоєними мамами. За 28 років роботи вихователем ясельної групи дитячого садка "Золотий ключик" в Іванівці Тетяна Петрівна Ярофенко (на фото)опанувала всі ці премудрощі.

– Робота з дітьми дуже відповідальна і вимагає багато сил, терпіння та уважності, – розповідає Тетяна Петрівна. – І, гадаю, основне – любові. Кожну дитину треба розуміти і сприймати такою, якою вона є. А це означає – любити свою роботу і віддаватися їй сповна. Моя професія – найкраща, бо отримую великий позитивний заряд енергії від спілкування з вихованцями. Вони настільки відкриті та ласкаві, коли підійдуть, обнімуть – відразу забуваєш про всі свої негаразди, і серце переповнюється ніжністю.

У віці 1,5 – 3 роки для них все нове, цікаве, легко сприймається. На заняттях вивчаємо синторику, форми, дітки малюють пальчиками, фломастерами, ліплять з пластиліну. Зрозуміло, що всі заняття проходять через гру. Суміщаємо різні види занять, наприклад, художню літературу і малювання. Дуже подобається діткам ознайомлення з навколишнім середовищем. Намагаємося, щоб дитина усвідомила своє "я" в цьому суспільстві. Із задоволенням вихованці відвідують фізкультуру, музичні заняття, особливо цікавляться інструментами. Це перші, нехай неупевнені кроки до їхнього власного сприйняття довколишнього світу.

Тетяна Петрівна намагається урізноманітнити заняття. Переважна більшість дидактичного матеріалу для розвитку дітей, ігор виготовляє власноруч. Ясельна, справді, найважча вікова група. Малеча тільки адаптується до життя в колективі. Пристосовується не тільки психіка дитини, а й організм. Як би не дотримувався температурний режим, дітки часто хворіють, що дуже непокоїть батьків. Щоб хоч якось поліпшити ситуацію, особливо в період холодів, вирішили встановити кварцові лампи.

Директор дитячого садка В. Богаченко відгукується про колегу, як про творчого педагога, вона має звання вихователя­методиста. Тетяна Петрівна – член профкому, активна людина, комунікабельна, користується повагою в колективі. А головне – її люблять діти.

Світлана Левицька,Іванівський район