У Міжнародний день студента ми запитали у винуватців урочистості: що, власне, їх не влаштовує в навчальному процесі, житлових і побутових умовах. А може, все добре і скаржитися їм немає на що?
Зіткнулися з незвичайним фактом. Молоді люди відмовлялися говорити на цю тему і фотографуватися для газети. Найактивнішими з усіх респондентів виявилися студенти ОНУ ім. І.І. Мечникова. Вони теж не побажали бути впізнаними, але претензії висловили.
Юлія, 5й курс, біологічний факультет:
– Набридають нестиковки в розкладі. Часто доводиться самим шукати вільну аудиторію, пари міняються місцями.
Крім того, вже тривалий час не розв’язується проблема з нашою їдальнею. Ми, студенти, неодноразово писали петиції із проханням розширити асортимент, продавати комплексні обіди. Але досі харчуємося тими ж булочками.
Особливу увагу хотілося б звернути на модульну систему. Вона себе не виправдовує, на мій погляд. Ми навчаємося за «напівболонським процесом», тобто і від старої системи ще не зовсім відмовилися, і нову ще остаточно не перейняли. Це викликає певні труднощі та плутанину. У студентів немає стимулу активно працювати протягом семестру, адже «автомата» вони так і не одержать. Все одно доводиться складати повноцінну сесію.
Зате комп’ютерний клас нещодавно упорядкували – це тішить!
Ірина, філологічний факультет:
– Взимку в аудиторіях дуже холодно, доводиться слухати лекції в шубах і писати в рукавичках. Це ж немислимо!
Ще на нашому факультеті немає великої перерви. Ми не встигаємо нормально пообідати. Через це часто спізнюємося на пари.
Анастасія, 5й курс, факультет романогерманської філології:
– У мене завжди виникали проблеми з гуртожитком. Кімнати перенаселені, місць бракує. Немає спеціально обладнаної кімнати, де можна спокійно позайматися. Вона існує лише формально – там завжди проходять якісь репетиції, зустрічі. Житлові кімнати теж недостатньо опалюються, а використовувати електричні обігрівачі категорично заборонено.
Але є й плюси: нас стали впускати до гуртожитку (по суті додому!) після одинадцятої години. Раніше це було справді великою проблемою.
Ми попросили прокоментувати ситуацію, що склалася, проректора з науковопедагогічної діяльності ОНУ ім. І.І. Мечникова Олександра Запорожченка.
– Ситуація із проблемами в розкладі для мене дивна, оскільки біологічний факультет завжди славився точністю в цьому питанні. Буває, що викладачеві з якихось об’єктивних причин доводиться переносити заняття або міняти його місцями, але це поодинокі випадки.
Проблема з меню в їдальні біологічного факультету – це для нас проблема номер один. До речі, там не їдальня, а простий буфет. Ми намагаємося вирішити це питання. Справа в тому, що деякі вузи (в Україні таких дванадцять) мають власні харчоблоки. В інших вищих навчальних закладах їх немає, не тому що вони цього не хочуть, а тому що це заборонено відповідним законодавством. Тому ми змушені ці площі здавати в оренду приватним підприємцям, які й відповідають за асортимент і якість пропонованої продукції. Але зараз факультет впритул зайнявся цим питанням, щоб забезпечити нормальне харчування для студентів. До 31 грудня цього року минає термін роботи орендаря. Після Нового року ситуація покращиться.
Болонська система потребує постійного копіткого вивчення дисциплін. Зрозуміло, деяким студентам такий стан речей не дуже подобається. У більшості випадків скаржаться ті, хто з тих чи інших причин не встигає складати контрольні або тести.
Проблеми з опаленням у корпусі філологічного факультету ОНУ ніяк не пов’язані з університетом. Яку температуру нам дає місто, така й надходить до аудиторій. Якщо порівнювати із ситуацією, яка була п’ять років тому, то зараз у корпусі набагато тепліше.
Там же працюють дві приватні точки громадського харчування. Крім того, третя пара закінчується о першій годині дня. Після цього можна піти й повноцінно пообідати. Іншого виходу у нас поки що немає.
Студенти факультету романогерманської філології мешкають у гуртожитку № 4. Там тільки чотиримісні кімнати. У кімнатах якщо й живуть по п’ять студентів, то це винятково за їхнім бажанням. Деякі дівчата переселяються таким чином до своїх подружок. І виходить, що в одних кімнатах троє студентів, а в інших – п’ятеро.
Із приводу того, що в кімнаті для занять не дають займатися, до нас сигналів не надходило.
Хотілося б, щоб студенти пам’ятали, що всі проблеми так чи інакше розв’язуються. Для цього є декан, профільний проректор, ректор. У нас також плідно працює студентське самоврядування і студентська профспілка. І ніхто до нас не звертається з цих питань. А даремно. Ми працюємо для того, щоб студентам було комфортно в стінах університету.
Не таємниця, що в усіх вузах, навіть найпрестижніших і найуспішніших, у студентів знайдуться приводи для невдоволення. І про ці проблеми потрібно говорити. Навіть у свято.
Однак дивує той факт, що студенти зі своїми претензіями віддають перевагу не відкрито звертатися до відповідних університетських інстанцій, а анонімно висловлюють їх у розмові з кореспондентом. Хоча, як видно з розмови з О. Запорожченком, адміністрація навчального закладу зацікавлена в тому, щоб забезпечити належні умови для своїх студентів.
Ця ситуація багато в чому характеризує сучасне громадянське суспільство. Не згодні? Завжди простіше не діяти й нарікати на систему, ніж іти важчим, але вірним шляхом досягнення мети, зауважимо, на власне ж добро.
«Одеські вісті» продовжуватимуть публікацію матеріалів на цю тему, щоб допомогти студентам і керівництву вузів у розв’язанні цих проблем. Як з’ясувалося на прикладі ОНУ ім. І.І. Мечникова, ця допомога виявилася далеко не зайвою.
