Останні 15 – 20 років сільгоспвиробники вирощують продукцію вигідну з точки зору заробітку. Дійшло до того, що багато господарств сіють соняшник по соняшнику. А ця рослина виснажує землю.
Фахівці занепокоєні таким станом справ. Загальновідомо, що соняшник лідирує в агровиробництві за кількістю відведених під нього посівних площ. Роками точаться дискусії щодо впливу соняшнику на родючість ґрунту й продуктивність інших культур у сівозмінах. Адже олійні культури у 2,5 – 3,5 раза перевищують озиму пшеницю за потребою внесення азоту й фосфору та у 2 – 4 рази – калію. На жаль, органічні добрива сьогодні майже не використовуються, земля виснажується. Може дійти до того, що через якийсь час на наші чорноземи виснажаться до краю.
Уряд прагне контролювати структуру посівних площ, щоб здолати перекіс у бік високорентабельних культур. Водночас науковці радять посіви соняшнику доводити до рівня 10 відсотків від посівних площ, а ріпаку – максимум 14 – 20 відсотків.
Проте нині на наших ланах спостерігається інша картина. Наприклад, у Любашівському районі орні землі становлять 72 тисячі гектарів. Цьогоріч соняшником було зайнято 10,5 тис. га, ріпаком – 4,8 тис. га, соєю – 1,2 тис. га. Загалом, це 22,9 відсотка, що значно перевищує рекомендовані і науково обґрунтовані норми. Такий стан справ і в сусідніх районах. Збільшення посівів культур, призначених для виробництва біопалива, викликає занепокоєння не лише у чиновників, а й у простих людей. Так, в Любашівці кілька років тому точилася дискусія стосовно будівництва в райцентрі заводу щодо переробки ріпаку. Люди виступили проти такого сусідства!
Фахівці намагаються привернути увагу сільгоспвиробників до інших олійних культур, цілком спроможних замінити (принаймні частково) соняшник у структурі посівів, не зашкодивши при цьому економіці господарювання й значно підвищивши його агрономічний рівень. Це гірчиця, соя, олійний льон і рицина.
Що стосується збереження та відновлення родючості наших ланів, то це залежить від кількості внесених органічних та мінеральних добрив. Щоправда, з органікою через відсутність тваринництва в господарствах виникають труднощі. Лише аграрії ТОВ ВНФ «Зеленогірське» та ф/г «Обрій» з Новокарбівки можуть удобрювати свої поля перегноєм. Не кращі справи із забезпеченням посівної мінеральними добривами, що вносяться з розрахунку 200 – 300 кілограмів на гектар. Більшменш дотримуються агрокультури виробництва у великих господарствах. Більшість фермерів вносить наполовину менше поживних речовин. Тому на часі гостро стоїть питання раціонального використання земель і дотримання сівозмін, щоб структура посівів хоча б наближалася до оптимальної. А то можемо назавжди втратити родючість наших чорноземів.
