Надія є. . .

…Три роки триває ремонт в Одеському обласному театрі ляльок. Чи варто говорити, з яким нетерпінням чекають на його закінчення не тільки працівники театру, але й юні глядачі, їхні батьки та всі, хто потерпає за долю одного з найстарших театрів міста… Так, наступного року театру ляльок виповнюється 80 років. І найкращим подарунком стало б відкриття оновленого, оснащеного відповідно до сучасних технологій, приміщення, у якому... Втім, про це нижче.

Отже, чи може театр ляльок розраховувати до свого ювілею на цей «найкращий подарунок»? Відповідь директора театру Йосипа Михайловича Мерковича вселяє оптимізм. Нещодавно, у межах програми «Народний бюджет», було ухвалено направити сім з половиною мільйонів гривень з обласного бюджету на завершення ремонту театру ляльок. «І хоча цієї суми недостатньо для створення того театру, який ми задумали, на завершення основних робіт вистачить», уточнює Йосип Михайлович – і висловлює подяку за підтримку в цьому питанні начальникові управління культури облдержадміністрації Владиславу Миколайовичу Станкову, директорам інших театрів, у яких і своїх проблем вистачає.

А тепер хотілося б звернути увагу на слова «театр, який ми задумали». Відповідно до задуму, це має бути такий театр ляльок, якого ще не бачила Одеса. Справа в тому, що в нашому місті цей жанр театрального мистецтва протягом багатьох років був представлений, як правило, одним його типом – театром верхових ляльок, керованих знизу акторами, схованими за ширмою. А в репертуар входили казки та історії для наймолодших. Тоді як типи театру ляльок вищезгаданим не обмежуються, і йому під силу сценічне втілення серйозних творів для дорослих. Прикладів тому в різних країнах предосить. Подібний театр ляльок – різножанровий, з багатим репертуаром, цікавий дітям і дорослим, – і хочуть створити в Одесі Йосип Михайлович Меркович та його однодумці.

– Ми мріємо про такий театр, – говорить Йосип Михайлович. – Буваючи за кордоном, я бачив потрясні вистави… І подумав, чому в Одесі ми, дорослі глядачі, обділені цим, навіть не знаємо, що таке існує… Але ж непробачно, маючи відповідне приміщення й технічні можливості для показу вистав, не спробувати залучити й захопити глядача новим для нього жанром.

У тому ж, що до традиційно дитячого театру підуть дорослі, сумнівів немає – у цьому переконує цікавість одеситів до театрального мистецтва, що зросла останніми роками.

А поки що дорослі ходять до театру ляльок зі своїми дітьми. Нагадаю, що, чекаючи відкриття основного будинку, театр від лютого цього року показує вистави на тимчасовій сцені. З люб'язної згоди керівництва Українського академічного музично­драматичного театру ім. В. Василька (директорка Валентина Михайлівна Прокопенко) у фойє його другого поверху облаштували затишну театральну залу. З початку року відбулися вже дві прем'єри – «Сюрприз», «Сестриця Альонушка та братик Іванушка».

А на черзі – наступні. Для дорослих – «Кам'яний гість», для дітей – «Тринадцята зірка», «Лелеченя й опудало» (у жанрі театру маріонеток). Готується нова версія вистави «Сонечко та сніговички». Виконано значну роботу над двома виставами для дорослих, але для їх завершення потрібна стаціонарна сцена, відповідне технологічне й технічне оснащення.

Як неважко переконатися, творчих планів театрові ляльок не бракує. Увесь колектив з надією чекає завершення ремонту, щоб почати втілювати їх у реальність на радість дітям і дорослим. А зовсім скоро театр запросить своїх шанувальників на новорічні вистави, які почнуться 24 грудня. Стежте за афішами!

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті