«Ярмарок сміху» знову скликає гумористів
Редакція газети «Одеські вісті» та громадський доброчинний фонд ім. С.І. Олійника, його очолює Валерій Бойченко, оголошує черговий літературний конкурс «Ярмарок сміху», що вже став традиційним. Він присвячений дню народження нашого славетного земляка, відомого поетасатирика та гумориста Степана Івановича Олійника. Запрошуємо авторівпочатківців та маститих літераторів до участі в конкурсі.
За підсумками конкурсу будуть визначені його лауреати та дипломанти. Найкращі гумористичні твори побачать світ у літературній збірці.
Роботи (вірші та проза) приймаються за адресою редакції до 12 квітня 2012 р. з позначкою «Ярмарок сміху».
Рукописи не рецензуються та не повертаються авторам.
Бажаємо творчого натхнення!
Журі конкурсу
ЛІСОВІ ВИБОРИ
У виборчкомі записали так:
«Царем обрали Зайця з гаю,
Та не тому, що кандидатів брак,
А через те, що вади мають:
Вовчисько роздира овечок,
Ведмідь не терпить суперечок,
Колючий з усіма Їжак,
РудиськоЛис до крадежу
мастак…
А Зайчик – вегетаріанець.
Це дуже сильний аргумент:
Не з’їсть нікого в пущі Заєць!
Тому й підписуємо документ.
І скріплюєм печаткою як звіт».
Від виборів минуло кілька років…
Став Заєць замовляти на обід
Куріпочку або індичку.
Ліс ахнув: Заєць – м’ясоїд!
Де він набув хижацьких звичок?
А Заєць розтовстів нівроку
Й нагадував за розміром
теличку.
І звірина забрала
в можновладця трон,
Як передбачав закон.
Настановили керувати Журавля.
Та управляє лісом той здаля,
Бо на півроку виліта у вирій,
Здоров’я, бачте, в Журавля нема.
«Таким не місце побіля керма! –
Незадоволені ревіли,
Не керівник, як глузду
власного нема!»
Чим закінчилися ті вибори – не знаю.
Електорат людський
бува,
Хоч на слизьке, відомо,
також потрапляє.
Отож обачним буть – то злоті слова.
КОМУСЬ ВТІХА, А КОМУСЬ ЛИХО
Як раділи всі в селі,
Розказати варто,
Бо нарешті нам дали
Від райцентру транспорт.
Та невдовзі розхотілось
Людям їздити на нім:
Пасажири гуль набили –
Хто – чотири, а хто – сім.
Бо в салоні місць «сидячих»
Дуже мало – от біда.
Поручнів нема триматись.
То ж без зручності їзда.
Хто ловкіший, той хапає
Хоч сусіда за піджак,
Хто дебелий – підпирає,
Щоб не впав, сусідкуцак.
Хтось дівицю за косицю
Ухопив, як за канат.
А та його лясь по пиці
За такий невдалий «жарт».
Чути лайку. Не до сміху!..
А це ж їхать верст і верст!..
Молодим штовхання – втіха,
Літнім – ніби гнів небес.
Хто ж додумавсь до такого,
В кого логіка така:
На сільський маршрут міського
Дать автобуса«бичка»?
Назву іншу, мабуть, має
Ця маршрутка. Нехай так!
Але люди грубо лають
За бездушність увесь парк!
Та не всі ж там незугарні.
Шпетить гамузом – дарма.
Формаліст один там, мабуть,
А плямує всіх сповна.
Арнольд Полторацький
с. Олексіївка,
БілгородДністровський район
МЕД НА КОРИСТЬ
Захотілось Гнату меду
Й він його «знайшов»:
В ніч з вівторка на середу
Красти мед пішов.
Але бджоли, як вражини,
Бились за своє.
І тепер його дружина
Не упізнає.
Що іззаду, що спереду,
Круглий, як яйце.
Кажуть – то йому від меду
Користь на лице.
Василь Бєлік
с. Малодолинське
Іллічівської міськради
АРГУМЕНТИ ПРИМАРНИХ МРІЙ
Над вишнями такий
відкритий місяць…
* * *
І знов над вишнями засяли зорі…
* * *
А зорі знов незважено зависли
Над вишнями моїми, мов судьба.
* * *
Вже червень звис черешнями
застигло.
На заздрість вишням:
їм ще не пора.
* * *
Під зорями і шурхотом вишень
Життя лама примарні аргументи…
* * *
Зірву я черешень бентежну рань
І давніх мрій в собі здолаю грань…
Михайло Гершкович, альманах «Зоряна криниця»
Вже скоро вишні приязно достигнуть,
Достиглість черешень сягнула меж…
Над вишнями і зорі, й місяць теж,
А я беру перо – боюсь не встигнуть,
Бо скоро ранок стане на порозі.
Розвіялась, мов сон, тривка журба,
На самоплив пішла життя гарба,
Я ж, як завжди, стоятиму на розі.
Зірву я черешень бентежну рань
(А мріялось про виноградні грона…)
Вишень моїх незваженість червона
Не вб’є в мені жагучих сподівань.
Вина п’янкого скуштувать би рад,
А потім ген полинути за обрій…
І вишні, і черешні – дуже добре,
Та всетаки найкраще – виноград!
Микола Кравченко, с. Шляхове,Балтський район
