Якщо шкільна земля узаконена

Цими днями голова райдерж­адміністрації Олексій Вовк за урочистих обставин вручив відповідний документ директору Зеленогірської ЗОШ І – ІІІ ст. Лілії Ільніцькій. Відтепер всі кошти, отримані від господарювання на площі 48,9 га, підуть на розвиток цього освітянського закладу. Минулого року, згідно з чинним законодавством, кошти за оренду шкільної землі залишалися у сільській раді.

Начальник відділу Держкомзему в Любашівському районі Оксана Дехтяренко розповіла, що завершують оформлення своїх земельних наділів дирекції НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів­гімназія» смт Любашівка, Шлікаревської і Червоноярської ЗОШ І­ІІ ст., Гвоздавської, Бобрицької­Пер­шої та Ясенівської ЗОШ І – ІІІ ст. Мабуть, що до кінця року вся сфера освіти належним чином узаконить свою землю. А це понад 800 га ріллі.

Начальник відділу освіти райдержадміністрації Лідія Бездітна зазначила, що буде створено виробничу бригаду, діти опановуватимуть ази сільськогосподарського виробництва і зможуть представляти район на Всеукраїнському зльоті учнівських виробничих бригад.

Свої побажання, щоб земля приносила лише прибуток, за рахунок чого школа вирішуватиме свої нагальні питання, висловила Гвоздавський сільський голова Віра Крижанівська. Тим більше, що зеленогірці отримали цю ділянку на території її сільради. Сільгоспвиробники – директор елітного насіннєвого господарства ТОВ НВП «Агро­Ритм» Віктор Стоцький і співзасновник ф/г «Оберіг­2007» Сергій Паровик – пообіцяли всіляко підтримували своїх шкільних колег, щоб педагоги змогли на практиці прищеплювати дітям любов до землі, виховувати патріотів рідного краю, плекати гідну хліборобську зміну.

– Зроблено гарну і добру справу, до вирішення якої доклали рук багато людей. Це присутні на святі, а також голова районної ради Євдокія Байдиш з усім депутатським корпусом, депутат Одеської обласної ради Олег Вахрушев та багато інших друзів нашої школи, – наголосила у заключному слові директорка Лілія Ільніцька. – Безперечно, це стане вагомими кроком для вирішення багатьох питань, пов’язаних із життєдіяльністю нашого освітянського закладу та вихованням дітей.

Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район

Буває, музику слухають і на уроках…

У Болграді відбулася IV регіональна музично­педагогічна конференція «Трансформація музичної освіти: культура та сучасність», учасниками якої стали викладачі гімназії, ліцею, музичних, загальноосвітніх шкіл і шкіл мистецтв Болградського, Ренійського, Ізмаїльського та Кілійського районів.

– Такі конференції провадяться вже восьмий рік, і вони дуже цінні для педагогів, – говорить директорка Болградської дитячої музичної школи (ДМШ) Валентина Ненкова. – На цих форумах учителі черпають для себе багато нового, діляться наробітками, новаціями.

– Сьогодні на молоде покоління з телеекранів ллється потік різної негативної інформації, – відзначила заступник голови Болградської райдержадміністрації Юлія Димитрова. – А мистецтво, культура, творчість – захист від нього. Організатори конференції намагаються нести дітям добре й світле.

Слово було надано не тільки педагогам, але й школярам. Так, учениця 10­го класу Болградського НВК Тетяна Чепкаленко поділилася результатами дослідження «Музика у житті підлітків», яке вона провела у своїй школі. Під час опитування дівчина з’ясувала, що 59 % молодих людей люблять слухати музику – комусь вона допомагає налаштуватися на роботу, когось розслаблює. Більшість опитаних майже щодня слухає естрадну і поп­музику, буває, що й на уроках. А от класичні твори знають далеко не всі.

Ярослав Богуславець, учень цієї ж школи, підготував доповідь про розвиток рок­музики та її вплив на молоде покоління: в усі часи рок­сцена була й залишається рупором свободи та незалежності.

Учасники конференції завдяки інтернет­технологіям вийшли на зв’язок із Німеччиною та поспілкувалися з колишньою випускницею Болградської ДМШ Марією Федотовою­Граф, яка сьогодні викладає в молодшій школі міста Дуйсбург і бере участь у міжнародній музично­педагогічній програмі, що має на меті ознайомлення всіх дітей із різними класичними та екзотичними музичними інструментами. Марія не тільки поділилася досвідом роботи в цьому напрямі, але й висловила свої оцінки:

– У нас заняття перетворюються на яскравий калейдоскоп, але не більше того. Немає можливості дати фундаментальні, глибокі знання.

Також у режимі он­лайн відбулося знайомство з роботою Одеської музичної школи № 15, про яку розповіла заступниця директора з виховної роботи Людмила Борисова.

Почесний гість заходу настоятель Свято­Миколаївського собору протоієрей Стефан Турлак говорив про те, як православна церква розглядає культуру в повноцінному її форматі – про її моральні постулати, про християнське розуміння вічних вартостей:

– Цілісність культури після 1917 року була розірвана, – сказав о. Стефан. – Сьогодні ми, дорослі люди, учителі повинні транслювати викладання культури в усі галузі освіти, щоб відновити цю цілісність. Як можна сьогодні повноцінно викладати, наприклад, літературу, не приділяючи уваги тим духовним і культурним вартостям, за якими жили великі письменники, художники, композитори? Якщо не гаяти цих моментів, то весь освітній процес набуде нових форм, здобуде нову силу.

Конференція завершилася музичним вітанням і презентацією Ізмаїльського державного гуманітарного університету. А начальник відділу культури і туризму Болградської райдерж­адміністрації Ольга Іванова повітала ведучу конференції, завідувачку теоретичного відділу Болградської ДМШ Олену Бухнієву: після захисту дисертації рішенням вищої атестаційної комісії України їй присвоєно вчений ступінь – кандидат педагогічних наук.

Ольга КОПТЯКОВА, м. Болград

Це нормальна практика

Першотравневій загальноосвітній школі I – III ступенів у нинішньому році виповнюється 90 років. Це одна з найстаріших споруд серед навчальних закладів у Великомихайлівському ра­йоні. Педколектив на чолі з директором Тамарою Миколаївною Ковбою, як може, підтримує школу в нормальному стані. Хоча в селі, заснованому переселенцями, вже немає такої хати, що весь цей час існувала б без капітального ремонту чи пе­ребудови.

Звичайно, передусім ознаки старіння приміщення позначаються на стані вікон та дверей. Нині вони зносилися до того, що не відчиняються у теплу пору року та майже не утримують тепло в сезон холодів. Доводиться на зиму застосовувати дідівський спосіб, затуляючи рамки плівкою. Нинішню сувору зиму навчальний заклад пережив без прикрих неприємностей. А цілодобова робота кочегарки забезпечила учням та вчителям більш­менш нормальний температурний режим.

– У нас є велика надія, що цьогоріч ми востаннє опалювали школу вугіллям, – з оптимізмом говорить Т. Ковба. – Адже в селі майже завершені роботи з газифікації. Залишилося тільки під’єднатися до газопроводу, будівництво якого фінансується з районного бюджету. Для нашої старенької школи постійне тепло зніме безліч проблем.

Не можна сказати, що школа у своєму поважному віці позбавлена належної уваги. Окрім того, що кожного року виділяються бюджетні кошти на проведення поточних ремонтів, є в навчального закладу постійний і надійний спонсор в особі директора ТОВ «Нива» Івана Івановича Кір’якова. Чоловік вважає своїм обов’язком дбати про подолання господарських труднощів школи та подавати свою дієву фінансову допомогу. Нова огорожа, тротуарна плитка, заміна частини підлоги, ремонт стін та багато іншого – це все клопіт Івана Івановича. Мабуть, немає такого тижня, щоб він не зайшов до школи чи не зателефонував до директорки та не поцікавився справами.

– Знаєте, у мене якось і думки не виникало про те, щоб не допомагати навчальному закладу, – ділиться при зустрічі І. Кір’яков. – Якось так повелося в нашому районі, що сільгоспвиробники беруть шефство над об’єктами соціальної сфери і в міру своїх можливостей фінансують ті чи інші роботи. Як на мене, то це нормальна практика, що є прийнятною в непростих економічних умовах. Будучи депутатом Великомихайлівської районної ради, я чудово розумію, звідки беруться гроші і на розв’язання яких важливих проблем вони спрямовуються. Тож підставити і своє плече не уникаю. Тим паче що в Першотравневій школі здобула чудову освіту моя старша донька. Це дало їй можливість без проблем вступити до вищого навчального закладу. Менша дочка також із задоволенням ходить до школи, радує мене і вчителів своїми успіхами. Як же із вдячністю не допомагати справжнім педагогам, які віддають для навчання наших дітей стільки своїх сил та знань?! Те, що школа старенька, – не біда. Спільними зусиллями будемо ремонтувати та підтримувати її стан і вигляд. Можливо, колись буде свято новосілля і в нашому селі!

До речі, у Великомихайлівському районі до 50 відсотків навчальних закладів – це дуже давні приміщення, деяким виповнилося по сто років. Нині, в розвинутому двадцять першому столітті, діти із сіл Кірове, Цибулівка, Стоянове, Соше­Острівське, Новопетрівка, Мигаєве, зі згаданого вище Першотравневого мусять навчатися в допотопних умовах. Іншого виходу поки що нема. Хоча перша ластівка позитивних перетворень уже прилетіла до району. Адже в минулому році після багатьох літ простою нарешті розпочалися роботи щодо завершення довгобуду Новопетрівської школи. За кошти, виділені з обласного бюджету, її планують здати в експлуатацію цього року.

Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район