На півночі Одеської області, на берегах небагатоводної річечки Тилігул на цілих 25 км розкинулося прекрасне село Липецьке. Тут живуть 3 тисячі молдаван, які з покоління в покоління свято шанують і передають звичаї й традиції свого народу.
Найбільше багатство села – його працьовиті жителі, які вирощують виноград і займаються виноробством. У кожній родині по неділях готують плачинди, вертути, мамалигу – так робили наші бабусі, роблять наші мами, так робимо і ми, молоде покоління. У родинах спілкування лише молдавською мовою (на жаль, ми лише говоримо нею, але не пишемо і не читаємо).
Для того, щоб зберегти та примножити національні звичаї і традиції, ми створили етнографічний центр «Каса маре». Біля його джерел стояли працівники культури: родина Івана Сергійовича та Віри Іванівни Пустельник, які по крупицях збирали експонати. Цікавинка експозиції – стативи (діючий ткацький верстат). Безпосередні консультанти з добору експонатів та постійні учасники всіх національних свят, які провадяться в «Каса маре», – родина вчителівпенсіонерів Євгенія Дмитрівна та Семен Васильович Крешун.
«Каса маре» – ця гарна традиція, що виникла кілька століть тому. Наш етнографічний центр «Каса маре» ташується у фойє сільського клубу. А завідувачка клубу Валентина Іванівна Шитря продовжує почате та сподівається на кращі часи, коли ми зможемо приймати гостей не лише з України. У нас, як і в Молдові, всі свята та урочистості проходять у «Каса маре» – найкращій кімнаті в молдавському домі. Створивши свою «Каса маре», ми рухаємося далі шляхом творчих досягнень.
