В Одесі відбувся фестиваль «Тиждень австрійського кіно». Вперше у наших глядачів була можливість побачити п'ять найкращих кінострічок останніх років. Організатором фестивалю виступив «Артхаус Трафік» за підтримки Посольства Австрії в Україні.

У програмі були представлені такі кінострічки: «Ненавмисне викрадення фрау Ельфриди Отт», «Ди­хання», «Малер на кушетці», «Фальшивомонетники», «Біла стрічка».

На особливу увагу заслуговує кінострічка «Дихання». Це режисерський дебют актора Карла Марковича, який свого часу виконав одну з головних ролей у серіалі «Комісар Рекс». Сюжет фільму такий. Молодий хлопець Роман одержує шанс на дострокове звільнення з виправної установи для неповнолітніх. Він замкнений, у нього немає родини і немає найголовнішого – бажання стати повноцінним членом суспільства. Щоб вийти на волю, герой приступає до роботи… у морзі. Що цікаво, саме щоденний контакт із небіжчиками повертає юнака до життя. Про проблеми суспільства кіностріч­ка «Дихання» говорить чесно, нічого не прикрашаючи.

Кримінальна драма «Фаль­ши­вомонетники» одер­жала «Оскар» у номінації «Най­кращий фільм іноземною мовою», претендувала на нагороди Берлінської кіноакадемії. Фільм повертає глядачів до столиці Німеччини 30­х років. Короля фальшивомонетників на прізвисько Саллі привозять до концтабору. Там шахраєві доводиться виживати, малюючи картини для фашистської пропаганди. Потім його переводять до закритого табору, де за наказом Гітлера група ув'язнених­фальшивомонетників повинна виготовляти підроблені гроші для підриву економіки ворожих держав. Головний герой опиняється перед непростим вибором – співпрацювати з фашистами чи померти за непослух.

Завершив програму «Тиж­ня австрійського кіно» фільм режисера Михаеля Ханеке «Біла стрічка». Картина удостоєна Золотої пальмової гілки Канського кінофестивалю, трьох премій European Film Awards, премії «Золотий глобус» за найкращий фільм іноземною мовою. Ця кінострічка про світ, у якому править злість, замаскована під благопристойність. Дія розгортається напередодні першої світової. Глядач побачить історію про дітей церковного хору з невеликого німецького села і цілої серії загадкових убивств. Кіно, яке лякає, обу­рює й при цьому не відпускає увагу на жодну хвилину.

Успіх драматичного і зворушливого кіно Австрії очевидний. Мабуть, про кожен з фільмів, представлених у межах кінофестивалю, можна написати есе. Усі фільми – про соціум, де порушені соціальні стандарти, спотворені стереотипи. Який би фільм ви не подивилися, будьте готові до того, що доведеться міркувати й зрозуміти, що саме хотів сказати режисер.