Як організований процес підготовки кадрів середньої ланки для підприємств агропромислового комплексу? Чи йде сільська молодь до ПТУ? І, головне, чи повертається молодь на виробництво? Ці запитання ми поставили деяким керівникам сільгосппідприємств.
Проблема з кадрами – серйозна
СВК «Новосільське» – одне з найбільших і найстабільніших сільгосппідприємств у Ренійському районі. Як воно забезпечене фахівцями середньої ланки?
– Десять років тому в нашому сільгоспкооперативі працювало 60 механізаторів, на сьогоднішній день їх залишилося 20, – розповідає голова СВК «Новосільське», депутат Ренійської районної ради Михайло Георгійович Кокош. – Наші механізатори – не молодь, у більшості з них пенсія не за горами.
Коли до нас звертаються випускники школи за рекомендацією для вступу до ПТУ або технікуму, ми їм ці листи даємо. Щоправда, за рахунок підприємства не навчається ніхто – ми не можемо оплачувати. Однак молоді фахівці до нас на підприємство не повертаються.
У чому причини? Гадаю, у тому, що в сільському господарстві маленька зарплата, і молодь не бачить на селі для себе перспектив.
Поки що найнеобхідніші фахівці в нашому СВК є, але буквально через кілька років ми будемо відчувати гострий дефіцит кадрів. Проблема – серйозна.
Невже трактор складніший за ракету?
У СВК «Дружба», яке очолює депутат Кілійської районної ради Володимир Прокопович Тихонов, до кадрів ставляться трепетно.
Колектив завжди радий прийняти до своїх лав молодь, причому одразу зі шкільної лави. Кілька років тому на святі останнього дзвоника ключі від нового трактора голова СВК вручив випускникові Дмитрові Пєтухову. Торік просто зі школи у колектив прийшов Валентин Єгоров – його одразу визначили на новий комбайн. Навчання у молодих людей відбувається паралельно з роботою.
– Скажемо чесно, зараз не так багато хлопців, які хотіли б здобути робітничу спеціальність, – говорить Володимир Прокопович. – З нашого села нині навчаються в ПТУ чотири хлопці. Коли хлопцям потрібно пройти практику, ми із задоволенням надаємо їм цю можливість. Сподіваємося, що хлопці повернуться до рідного села, ми на них чекаємо, ми їм раді.
Хочу порушити ось яку проблему. Раніше підготовка молодих кадрів для села проходила досить оперативно. Якщо хлопець здобув середню освіту, то проходив тримісячні курси, одержував документ – і влаштовувався на роботу у колгосп. Так можна було стати трактористом, водієм, зварником. Сьогодні після закінчення 11ти класів юнакові треба навчатися в ПТУ півтора року! Тільки після цього він одержує документ.
Знаєте, свого часу я служив у ракетних військах: шестимісячні курси – і призначений командиром відділення. Отже, можна навчитися за півроку управляти ракетами стратегічного призначення, а водити трактор – ні?
Ще складніше доводиться хлопцям, які закінчують 9 класів і не хочуть навчатися далі, просяться на роботу. І це розумно, не всім же бути професорами. Випускникам 9х класів доводиться навчатися у ПТУ три роки і чекати, коли виповниться 18 років – інакше документ не видають. Але ж раніше права на водіння трактора видавали у 16 років, і наші сільські хлопці чудово справлялися з роботою. Сьогодні молодим людям доводиться довго значитися у стажерах, помічниках, слюсарях… Але ж вони виросли на селі, вони з технікою на «ти».
Я вважаю, що в умовах дефіциту фахівців робітничих спеціальностей їхню підготовку потрібно провадити оперативніше, не розтягуючи процес навчання.
