Усе до кінця невимовне…

У суєті повсякденності ми рідко звертаємося до глибинних питань буття. Лише іноді, дивлячись на нічне зоряне небо, запитуємо: «А навіщо все це? Чи є в цьому сенс?» І намагаємося відповісти. Кожен по­своєму. Кожен доступними йому засобами…

Творці художньої виставки «Душі невидимі струни», яка відбулася в Одеському історико­краєзнавчому музеї, намагаються знайти відповіді на ці запитання. Автори – художниця Анжела Голодецька та її друзі, одеські поети Олександр Ігнатов і Наталя Левченко. Форма виставки виявилася цікавою і незвичайною: синтез живопису і поезії. Під кожною картиною Анжели розміщені вірші О. Ігнатова і Н. Левченко. Вірші оживають на полотні чи картина трансформується у вірші? А можливо, і зовсім зв’язок їхній незбагненний? Усе це дозволяє глядачеві стати співучасником творчості, що відбувається тут і зараз.

Загадковими стилізованими формами, іноді наївно­примітивною пластикою висловлює Анжела Голодецька свої думки в акриловому живопису. Її мудрі батики сповнені фольклорних візерунків і символів, мова яких стосується архетипічної образності, тим самим, стає близькою і зрозумілою глядачам. Подібним символічним знаковим шляхом йде у своїй поетичній творчості й Олександр Ігнатов. Вірші Наталі Левченко ліричним наспівом ставлять свої запитання про сенс людського буття. Але істину неможливо висловити словом або мазком. Усе до кінця невимовне…

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті