Експериментальний центр сучасного мистецтва «Чайна фабрика» показав кураторський артпроект Дмитра Банникова «Прощай, ВОВА» у художній галереї «Сади Перемоги».
Д. Банников представив 18 картин 6070х років у стилі соцреалізму, де головним героєм виступає В.І. Ленін. При цьому картини обіграні і змінені сучасними молодими художниками з ЕЦСМ «Чайна фабрика».
Одеський художник Андрій Бабчинський представив на цій виставці кілька картин з Іллічем у своїх інтерпретаціях.
– Портрет був дуже негативний, я навіть відвернув його до стінки, а потім вирішив зобразити Ілліча через Ван Гога, щоб йому не було так моторошно від самого себе, – розповідає художник. – А картина з метеликами – це паралельність подій. Усе відбувається за якоюсь високою метою, і Ленін був слугою цієї високої мети.
Художники, які беруть участь у виставці, не іронізують над епохою соціалізму, це радше спроба розібратися із замінами понять і явищ в історії.
Втім, виставка «Прощай, ВОВА» – це скоріш м’яка іронія, спроба «олюднити» портрети Ілліча та інші полотна того напряму (такий собі комунізм з людським обличчям). Зрозуміло, це створює цікавий контраст, на перший погляд, деяку несумісність (як, можливо, несумісність нової епохи і своєрідної «святині» у самому серці Білокам’яної?). Виставка демонструє відчуження сьогодення і минулого, спробу переоцінки, переосмислення. Радянський проект, як відомо, неможливо визначити в крайніх категоріях «поганий» – «хороший», бо зачерпнули повні пригорщі і того й іншого. Отож відтінки і півтони доречні.
Питання дуже суперечливе, і «попрощатися з Вовою» особливо складно тим, для кого він як і раніше є ідеалом, символом. Але ця проблема скоріш належить до площини соціальнополітичної. А в межах мистецтва побачені композиції видаються вельми дотепними, а головне, дають цікавий матеріал для подальших пошуків. От і згадуються рядки Маяковського з поеми «Ленін»: «Сегодня настоящей болью сердце холодей! Мы хороним самого земного изо всех прошедших на земле людей».
Виставка триватиме до 30 червня.
